Друга тиждень їси без апетиту, чи не закохалася, Марічко? допитувалася Ганна, домробітниця.
Та так, подобається один хлопець, але він наче не дуже мене помічає, зізналася Марія. Тоже студент, на паралельному курсі вчиться. Не знаю, що робити, щоб звернув увагу.
Нічого не роби, не діло дівчатам першими до хлопців чіплятись. У наші часи
Ой, тіто Ганю, вже чула я про ваші часи, перебила Марія, допиваючи каву. Та зараз інше життя! Гаразд, біжу, сьогодні перша пара, а той наш викладач-злісник ще й не пустить, якщо запізнюся.
Біжи, біжи, перехрестила її Ганна та зачинила двері.
Марія народилася в заможній родині, з дитинства не знала відмов. А розуму її навчала тітка Ганя, старша сестра матері й, за сумісництвом, домробітниця. Дорослі кликали її Ганнусенькою, а Марія тіто Ганю.
У Ганнусеньки була непроста доля. Вийшла заміж у селі за місцевого Грицька хлопець був роботящий і добрий, але прожили вони разом лише рік. Загинув у лісі, мабуть, у болоті загруз. Шукали довго, та так і не знайшли. Залишилася Ганна сама, навіть дитину не встигла народити.
Від горя спершу хотіла в монастир піти, та передумала.
Яка з мене черниця? Ще й брешу іноді, й гарне словечко випадково випущу.
Так і жила в селі з батьками. Молодша сестра Оля вийшла заміж у місто. Їй пощастило чоловік був старший на пять років і вже обіймав гарну посаду. Згодом звели великий будинок, народилася донька Марія. Тоді й запросила Оля сестру до себе.
Ганнусенько, переїжджай до нас. Ми з чоловіком працюємо, за Марійкою подивишся, готуватимеш одним словом, допомагатимеш.
Ой, Олю, з радістю! Грицько мій був добрий, я по ньому всі сльози виплакала. Боюся, тут у селі з тоски засохну. Заміж більше не ходжу, сумуватимемо. Приїду, звісно, всю роботу на себе візьму. Хата ж у вас як палац!
Так і перебралася Ганна до сестри, сама себе називала домробітниц
