Одне ціле
Хтось може не вірити у це, а хтось переконаний, що існують дві половинки, які знаходять одна одну і стають одним цілим. І ніщо, аніщо не розлучить їх, окрім смерті з цим не посперечаєшся.
Скільки прекрасних понять існує: любов, вірність, турбота, відданість ті почуття, що панують у щасливих родинах, у справжніх родинах. Де чоловік і дружина одне ціле.
Так жили Олена та Тарас. Одружилися з великої любові, з перших днів підтримували один одного, дбали.
Лено, дивлюся на вас з Тарасом як вам так пощастило знайти одне одного? Навіть схожі між собою, сміялася подруга Наталя.
А ми дві половинки одного цілого, теж сміялася Олена, хоч і не вкладала в ці слова глибокого сенсу.
Так тобі пощастило з чоловіком. Ось би й мені такого знайти.
Знайдеш, якщо серцем пошукаєш, відповідала Олена.
Минали роки. У Олени й Тараса народилися два сини. Вирощували їх у любові й ласках. Тарас ніколи не підвищував голосу ні на дружину, ні на дітей. Олена завжди була спокійна. Родина міцна, щаслива. Разом їздили у відпустку, разом працювали на городі. Ніхто не міг сказати про них поганого слова.
Тарас працював у будівельній компанії керівником, а дружина викладала історію у старших класах. Діти вчилися добре, займалися спортом.
Старший син закінчив школу й вступив до університету, молодший ще навчався. Одного разу Тарас прийшов з роботи й мовчки ліг на ліжко почувався нездужаючи. Не хотів турбувати дружину, але Олена відразу помітила: чоловік ніколи не лягав відпочивати після роботи.
Тарасе, що з тобою? Тобі погано? занепокоїлася вона.
Так, трохи нездужаю, слабкість якась. Не хвилюйся, пройде.
У тебе таке вже було?
На роботі одного разу, але потім минуло. Зараз трохи відпочину, і все буде гаразд.
Олена накрила вечерю, покликала чоловіка, але він відмовився.
Лено, поїж сама, я не хочу.
Вона їла без апетиту. Думала про те, що з Тарасом він ніколи не скаржився на здоровя.
Сорок три роки не вік для хвороб. Розквіт сил! Треба відвести його до лікаря, роздумувала Олена, сидячи на кухні сама.
Тарас теж думав:
Не розумію, що зі мною? Здоровий чоловік, а якась слабкість насувається. Не хочу, щоб дружина хвилювалася.
Відпочине і все пройде.
Вранці чоловік почувався краще. Поснідали й розійшлися: він на будівництво, вона до школи. Але незабаром Олена помітила, що Тарас схуд.
Тарасе, ти добре себе почуваєш?
Ніби так. Іноли втомлююся
Досить. Записую тебе до лікаря, і ми йдемо разом. Це не жарти. У твої роки слабкість не норма. Серце мене тривожить.
Коли Олена дізналася про хворобу чоловіка, не повірила.
Лікарю, може, помилка?
Яка там помилка? Ваш чоловік пройшов обстеження у нього онкологія. Ще не пізня стадія, боротимемося. Він не повинен здаватися, а тим більше ви. Треба вірити в краще.
Олена замкнулася у ванній, щоб чоловік не побачив її сліз. Увімкнула воду й ридала.
Не вірю, що Тарас може померти. Не хочу в це вірити. Знаю, що ця хвороба підступна мій батько теж від неї пішов. Знаю, що ліки лише на час допомагають
Вийшла, помила посуд. Тарас дивився телевізор. Він теж знав про хворобу, але намагався не впадати у відчай, принаймні не показувати цього дружині.
Вони обоє думали про одне й те ж, але робили вигляд, що все гаразд.
Олена вирішила поговорити.
Тарасе, годі ховатися одне від одного. Я знаю, як тобі важко. Але пообіцяй мені ти будеш боротися. Ми будемо боротися разом. Не здаватиметься. Якщо ти здасися я тобі цього не пробачу. Пообіцяєш?
Вона згадала всі труднощі, які вони пережили разом. Згадала, як їхній дім згорів, а рідні його брат із дружиною та сестра не допомогли, сказавши, що в кожного свої проблеми. Але вони вистояли. Почали жити знову.
Тепер Олена часто нагадувала чоловікові:
Ми разом стільки років якщо досі разом, то подолаємо й це.
Нав
