Ольга й Дмитро вже третю годину змагалися в суперечці. Дмитро схилявся до розлучення, тим більше мав причину. Хоча й одружилися вони одинадцять років тому, дітей у них не було. Та до розриву вони наблизилися, як ніколи. Дмитро вже знав нічого не виправити.
Ольга відчайдушно хотіла мати дитину, але нічого не виходило. Кожного разу, розкриваючи долоню, вона дивилася на крихітну смужку білого маркера з надією, що межувалася з розпачем.
Хоча лікар і казав:
Треба вірити до кінця, вона перестала вірити.
Після семи років шлюбу сварки стали частими. Могли посваритися через дрібницю, але завжди виплескували накопичені образи й біль, а потім замовкали надовго.
Розлучення назрівало.
Останнім часом вони все більше мовчали, уникали поглядів, тихо блукали квартирою. Саме тоді в Ольги й дозріло рішення зрадити чоловікові.
Усе мене вже втомило, Ганю, скаржилася вона подрузі. Не можу дивитися на нього, а він ніби в депресії. Мовчить, уткнувшись у ноутбук. Що це за життя?
Олю, на твоєму місці я б таємно знайшла собі іншого, а може, й завагітніла б, якби змінила чоловіка, радила Ганна.
А що, таке буває? здивувалася Ольга.
Хто його знає, але може, легковажно відповіла подруга. Їй було байдуже у неї вже була донька, хоч і розлучилася з чоловіком.
Ольга мовчала, а червячок сумніву гриз її зсередини.
Та й справді, з Дмитром у нас лише сварки. Здається, скажи йому зараз про розлучення він одразу погодиться.
Коротше, подруго, сьогодні ввечері йдемо в кавярню. Я зустрічаюся з Віталіком, він прийде з другом познайомимо вас. Треба в твоє сумне життя внести трішки кольору.
Цим «кольором» стали стосунки з Артемом. Ольга думала, що не зможе зрадити Дмитру, хоч і сердилася на нього. Але все вийшло просто. Завертілося, закрутилося, і вона навіть не помітила, як життя справді заграло яскравими фарбами.
Вона зраджувала, поверталася додому пізно, і одного разу Дмитро не витримав.
Ольго, я йду від тебе. Давай розійдемося, як дорослі люди. Тихо й спокійно. Нам ділити нічого: дітей немає, квартира твоя, сказав він рішуче. Вона зрозуміла це рішення було давно обдумане.
Чесно кажучи, Дмитро їй підходив і фінансово заробляв дуже добре. Артем, з яким вона тепер зустрічалася, більше покладався на неї, щоразу обіцяючи «от-от отримати великі гроші». Він умів гарно завішувати дівчатам вуха, особливо коли вони слухали й вірили йому симпатичному, чарівному хлопцю.
Почекай, Дмитре, давай обговоримо, несподівано для себе вона не хотіла розлучення.
Ні, Ольго. Зраду я не пробачу.
Зраду? Звідки ти взяв, що я тобі зрадила? Вона була впевнена: чоловік сидить у своїх програмах адже він IT-спеціаліст, його думки завжди в роботі.
Ольга не знала, що йому розповів його друг Юрко, який не раз бачив її в кавярні з іншим. Вона вела себе відверто. Та й як не помітити, коли дружина іноді повертається додому пізно?
Олю, не влаштовуй сцен. Бачу, і в цьому ти майстриня. Я все знаю. Тому залишаю тебе. Подам на розлучення. Живи, як хочеш. Нудно тобі не буде, певен, Ганька не дасть, дружина дивилася на нього в очікуванні звідки він таке знає?
Усе, я йду.
Він узяв валізу й сумку, зібрані ще напередодні, коли її довго не було вдома, і вийшов з квартири, залишивши ключі на тумбочці.
Закинув речі в багажник і рвонув з місця.
**У село, у глушину**
Не склалося буває. Нічого. Переживу. Та й набридло вже все, думав Дмитро, вдивляючись у дорогу. Приїду в село, зроблю ремонт у батьківському домі. Як добре, що не продав його, хоч і були покупці. Ніби відчував, що самому знадобиться. Батьки рано пішли Приведу все в порядок: буду рибалити, гриби збирати, може, навіть курочок заведу. А що? Я ще молодий тридцять три. О, як раз вік Христа, усміхнувся він. Взагалі, побачимо. Добре, що перейшов на віддалену роботу з заробітком проблем немає.
Дорога в село була неблизькою близько двох годин їзди. Перервавши роздуми, Дмитро раптом відчув, що голодний. Звернувши з траси на ґрунтовку, він пригальмував біля невеличкого магазинчика.
Вийшовши з авто, озирнувся. Біля дверей сиділи два коти, що пильно його оглядали.
Га, мабуть, голодні?
Усередині він знайшов смачні чебуреки, що пахли так, що неможливо було втриматися.
Дайте три чебуреки, пару сосисок і пакет соку. Розплатившись, він відкусив шматок і вийшов на вулицю.
Подрібнивши сосиски, поклав їх на східці. Коти миттєво підбігли. Він уплітав чебуреки, аж аж у вухах тріщало, коли раптом пом
