Перешкода для кохання
Зі своїм хлопцем Максимом, з яким Ярина зустрічалася довго, а згодом навіть почали жити разом, розійшлася. Вона зрозуміла одне це зустрічатися, побачення-розставання, а зовсім інше жити під одним дахом. Не змогла вона жити з Максимом пліч-о-пліч.
Виходить, ми з ним абсолютно несумісні, а здавалося, що кохання, думала вона кожного разу, повертаючись з роботи додому.
Ось зараз знову побачу його в квартирі, де все розкидано, купа брудної посуду на кухні, скрізь крихти, а він на дивані, уткнувшись у телефон. Мене дратує все в ньому. Сьогодні я поставлю крапку в наших стосунках, вирішила вона.
Увійшла в квартиру, оглянулася все було так, як завжди. Максим лежав на дивані, вже два місяці «у пошуках» роботи, але Ярина нарешті зрозуміла, що це лише відмовки, і йому дуже зручно жити за її рахунок.
Максиме, знову те саме: диван, кругом безлад, я це бачу місяць за місяцем. Ми розстаємося, збирай свої речі та йди, серйозно і на підвищених тонах сказала вона.
Яринко, ти з дуба впала? З чого це ти роздухарилася? Все влаштовувало, а тепер раптом здивований Максим підскочив на дивані.
Це не раптом. Я йшла до цього довго. Мені з тобою не по дорозі. Іди, я серйозно, і не переконуй.
Ще пожалкуєш! Куди ж я вночі піду? пригрозив він.
Куди хочеш. У тебе ж є батьки, от і йди до них.
Ярина на кухні грюкнула посудою, помила та розклала все по місцях. Заглянувши в кімнату, побачила Максима, який застібав свою сумку речей у нього було зовсім небагато. Проходячи повз неї до дверей, він злісно кинув:
Ще пожалкуєш! і з силою грюкнув дверима.
Кожні зачинені двері це новий шанс знайти ті, що відчиняться, раптом згадалися Ярині чиїсь слова. Вона радісно закрила двері на щеколду і задоволено сіла на диван. Ну от і все. У мене нове життя. Давно треба було так зробити, навіть легше стало. Достав він мене своїм негативом, а ще й завжди викручувався так, що винуватою залишалася я.
Батьки, дізнавшись, що донька вигнала з квартири Максима, якого вони не переносили, зраділи.
Нарешті позбавилася свого нахлібника! Невже тобі не соромно, що він жив за твій рахунок? «У пошуках» він Та він просто не хоче працювати! дорікала їй мати Оксана. І взагалі, тобі вже двадцять сім, час заміж виходити. Знайди нормального хлопця та заводи сімю.
Ярина сама це усвідомлювала. Вона працювала медсестрою в міській лікарні. Це був не якийсь тихий стаціонар, де чергування проходять спокійно, де можна посидіти в телефоні або подрімати вночі. Ні. Вона працювала там, де цілодобово привозили пацієнтів з усього міста складних, часто з травмами та серйозними проблемами. Тут кожну хвилину треба бути «у строю», бувало, що й поїсти не коли.
Після чергувань Ярина поверталася додому завжди втомленою та голодною. Вона давно жила окремо від батьків, тому готувала сама. Але після зміни на приготування їжі не залишалося сил хотілося відпочити. А ще й Максим вимагав їсти, тому трохи поспавши, вона готувала. Тепер же, коли залишилася сама, купувала в кіоску навпроти шаурму, їла й лягала спати.
Минув час. Після розриву з Максимом пройшло чотири місяці, і Ярина познайомилася з Дмитром. Одного вечора він привіз свого друга до лікарні той потрапив у аварію.
Дмитро, побачивши на чергуванні Ярину, одразу зрозумів: ця медсестра його доля.
Які в неї очі Обовязково треба познайомитися, вирішив він, але потім відволікся на друга.
Коли все вляглося, він стояв у коридорі й не знав, як підійти до дівчини, яка була в кабінеті з відчиненими дверима. Але раптом вона сама вийшла, і він миттєво скористався нагодою.
Вибачте, мене звати Дмитро, більше нічого не знайшов сказати. Вона усміхнулася.
І що? Це імя мені ні про що не говорить. Але тут почувся голос:
Ярино, принесіть швидше журнал із сусіднього кабінету! Вона миттєво кинулася туди.
Так, тут не до розмов, подумав Дми
