**Щоденник**
Були інші часи. Багато-багато років тому життя було зовсім іншим, особливо в селі. Там були свої закони, свої звичаї, прикмети та порядки. Батьки вирішували долю дітей: на кого вкажуть або кого зведуть з тим і житиме донька чи син. А якщо між молодими було кохання на це ніхто не дивився. Так жили їхні батьки, діди й прадіди.
Оксана виросла в родині, де було четверо дітей, вона наймолодша. Вже вміла все робити по господарству. Їй йшов сімнадцятий рік, коли вона закохалася в Тараска. Він жив на іншому кінці села, але часто опинявся неподалік від Оксаниного дому. Вони переглядалися, і ці промовисті погляди говорили дуже багато.
Батько зауважив.
Оксанко, скажи мені, нащо цей Тараско крутиться біля нашого двору? Що йому тут робити, якщо він живе аж за ставом? суворо спитав батько Ярослав, хоч вона й намагалася, щоб він нічого не здогадався.
А я звідки знаю, тату? опустила очі дівчина, а серце билося так, що чути було.
Звідки-звідки? За чоловіка забажала? Знайду я тобі нареченого, але не цього Тараска. Живе з матірю в напівзруйнованій хаті. Не такий тобі чоловік потрібен, рішуче сказав батько.
Ярослав вирішив: треба якнайшвидше віддати Оксану заміж, інакше не втримає її, і доведеться поріднитися з Тараском, якого він чомусь не міг терпіти.
Мати, в Оксани є посаг? Щось готували? спитав він у дружини Ганни.
Та перелякано подивилася на чоловіка.
Ярославе, з чого це ти питаєш? Ну, є дещо, але дівчина ще молода. Невже вирішив віддати її заміж? Занадто рано, та й вона ж у нас найменша, заклекотіла Ганна, знаючи свого чоловіка: якщо він щось задумав, його не переконаєш.
Її саму віддали за Ярослава без її волі, звели і все, так і жили. Не любила вона його, а боялася був жорстоким і владним. Тому ніколи не сміла йому перечити.
Не рано. Нащо клекочеш? Скоро сімнадцять, саме час заміж, поки не збаламутилася. А Тараско ходить тут не бути йому моїм зятем.
Ганна ще більше злякалася, адже Оксана потайки зізнавалася, що подобається їй кучерявий Тараско, і він їй теж.
Мамо, не можу втриматися як побачу його, серце так і злітає, хочеться поговорити, але страшно. Раптом тато побачить
Ох, доню, навіть не думай. Ти ж знаєш нашого батька. Не до вподоби йому Тараско.
**За чоловіка без кохання**
Як тільки Оксані виповнилося сімнадцять, до них завітали свахи від Петра. Його батьки жили через два двори. Вважалися заможними: мали корову й коня. Троє синів. Петро молодший, ще неодружений, тому й треба привести в дім дружину.
Він їй ніколи не подобався. Рудий, з веснянками, неохайний, але завжди, проходячи повз Оксанин двір, зупинявся, визираючи щось. Хотів побачити гарну, статну дівчину. А вона від нього ховалася. Був він старший на три роки. Навіть у дитинстві, коли бігали на річку, вона уникала його. Казала, що не може терпіти рудих. А одного разу, коли їй було сім, він витяг її з річки, куди занесла течія.
Тільки не кажи моєму батькові, інакше більше не випустить, благала Оксана, цокотячи зубами від холоду.
Не скажу, біжи додому, відповів Петро і ледве штовхнув її.
Не сказав. Батьки так і не дізналися, що їхня донька ледь не втонула.
Напередодні Ярослав зустрів Тараска біля двору й рішуче сказав:
Не ходи сюди більше. Не бути тобі моїм зятем. Завтра до нас прийдуть свахи віддаю Оксану заміж. Щоб я тебе тут більше не бачив.
Тараско перелякано дивився: чи жартує він? Але бачив Ярослав серйозний. Не сказавши ні слова, розвернувся й пішов. Був пригнічений нічого не зробиш, коли так вирішив батько. А як подобалася йому дівчина! Як дивилася на нього палким поглядом, як горіли її щоки Але так було заведено. У ті часи не можна було просто так зустрічатися. Треба було слати свата, і якщо пощастить одружитися. Майже ніхто не вибирав собі пару сам.
Вечором, коли Оксана допивала чай, Ярослав подивився на неї суворо. Вона здригнулася зрозуміла, що чекає щось погане. Він поклав ложку й сказав:
Готуйся, завтра прийдуть свахи. Годі сидіти в дівках, пора за чоловіка. Все має бути як у людей: нове плаття, стрічки у коси. Зрозуміла?
Зрозуміла, тату, ледве чутно відповіла вона. А хто жених? За кого віддаєш?
За Петра. Працьовитий, хата у них як іграшка, корова й кінь. Голодувати не будеш. Свекруха спокійна, порозумієтеся. І нехай рудий зате господар, а таким і має бути чоловік. Готуйся.
Тату, він мені не подобається спробувала заперечити донька, але батько так глянув з-під густих брів, що вона замовкла.
М
