З чоловіком живемо у приватному секторі вже рік. Наш будинок знаходиться за містом, тож іноді очікуємо “подарунки” з міста – люди полишають на нас своїх колишніх улюбленців. Однак ця ситуація мене вразила у саме серце.
Чомусь вважається, що у частому секторі завжди знайдеться місце для собак чи котів. З цих причин біля воріт твого будинку можна зустріти “підкидьків”. Вони дивляться на тебе очима відчаю та надії та, звісно, що полишити їх шкода. За рік проживання ми з чоловіком вже взяли до себе собаку та кота, яких полишили. Окрім цього близько 3 улюбленців ми друзям змогли віддати. Та ось у новорічну ніч я знову знайшла сюрприз, але не під ялинкою, а під власними дверима.

Двоє темних оченят дивилися на мене й у них був такий безмежний сум.
Я здивувалася – хтось відмовився від зовсім маленького породистого цуценяти. Це був Джек Рассел тер’єр і він майже зовсім замерз. Навіть не знаю, на що розраховували люди, коли полишали такого малюка в новорічні свята. Багато ж мешканців будинків можуть просто не бути вдома, а за ніч цуценя може замерзнути та загинути.

Минуло більше року, як Річард живе у нашій родині. Спочатку я хотіла розмістити оголошення та знайти цуценяті нового господаря, та ми з чоловіком не змогли полишити малюка ні на кого. Я безмежна вдячна долі за такий новорічний подарунок.







