Ми з Настею зустрічаємося вже три роки і увесь цей час вона тільки й говорила, як вона мріє завести єнота. Та дорога вартість тваринки нас завжди зупиняла. Хоча окрім вартості, мене турбувало й те, що все ж таки єнот – це дика тварина. Якими б милими не здавалися ці створіння, а все ж інстинкти можуть про себе нагадати.
Настя ж запевняла, єноти – наймиліші істоти у цьому світі. Тож, протягом усього часу наших зустрічань моя дівчина нескінченно передивлялася повідомлення про продаж єнота. Якось у соцмережі Настя знайшла повідомлення про те, що тваринку, про яку вона так довго мріяла віддають безплатно в хороші руки.
Сказати, що моя кохана була на сьомому небі від щастя – це нічого не сказати! В той же вечір в її квартирі жив єнот. Він вже мав ім’я – Дем’ян. Перші години Настя не могла натішитися новим улюбленцем, допоки шкідник не побив вщент увесь посуд на кухні.
Хоч Настя й проживає сама, та це тимчасово, наразі її мама закордоном. Тому я часто гостював. В той момент, коли посуд був знищений єнотом, я також був вдома у своєї дівчини. Ледь не усю ніч ми прибирали кухню від уламків посуду. Однак розбитий посуд – був не єдиною вихідкою Дем’яна.
За тиждень єнот зіпсував купу одягу, розбив улюблену рамку з фото мами Насті. Саме тоді ми й зрозуміли, чому його задарма віддавали. Тепер Настя шукає, кому подарувати улюбленця. Я ж раджу звернутися до зоозахисників, чи якоїсь організації.
Все ж єноту, як дикій тваринці, буде краще у відповідних умовах. В решті решт його можна віддати у якийсь заповідник, проте все ж варто порадитися із кимось, хто знається на цих тваринках.
Мамі Настя про улюбленця не розповіла, заробляє тепер гроші аби купити рамку та безліч посуду. Тепер і в моєму житті є приклад випадку, коли віддають задарма та ще й доплачують, що цей «дарунок» забрав хтось.
