Галайда Мирон

У маленькому містечку жила жінка. Звали її Оксана Степанівна. Життя її здавалось гідним і правильним.

Коли Олег повернувся додому в п’ятницю ввечері, у хаті пахло смаженою картоплею та чимсь кислим.

**СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЗНОВУ** Оксана народила свою Софійку невідомо від кого. Так би мовити, «посковзнулася» до шлюбу.

— Уб’ю, трясця тобі! Микола бив кулаками у двері хати, а зібрані люди намагалися його вгамувати: — Миколо

Та хатинка мені одразу сподобалася. Маленька, затишна, меблі всюди старі, радянські, навіть шафа угорська

ГРІХ З ГОРІХОМ, ЯДРО З ВІДРОМ —Ну як можна в такому віці горіти молодими пристрастями? Йому сорок шість!

Колись давно чулася розмова, яка перевернула долю… — Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла!

У столовій “Перлина” Марина вистояла довжелезну чергу з підносом у руках. Витягнувши шию

Стaлося мені зустріти колишню через тридцять років, у продуктовому магазині біля каси. Викладаю свій

— Відчепись від мене! Я ж тобі нічого не обіцяв! І взагалі, хто знає, чиїй це дитині… Може, й не моєї зовсім?