Ми з чоловіком переїжджаємо в інше село, де маємо починати все з початку. Брат забрав собі батьківську хату, бо ремонт у ній зроблений за його гроші

Сьогодні я переїжджаю з батьківської хати в інше село, від того у мене крається серце. Брат старший від мене на вісім років, сімейне життя у нього не склалося, був одружений, має доньку та сина. Хорошу роботу в нашому селі знайти складно, тому Ярослав, аби мати змогу допомагати дітям та батькам, вирішив поїхати на заробітки за кордон.

Я вийшла заміж та залишилась із чоловіком при батьках. Ми із братом так домовилися, йому теж спокійніше, що є кому приглядіти за старенькими. Роки вже давали про себе знати, багато чого самі вони не могли зробити по господарству. Хазяйство в нас невелике, але робота є завжди, на городі, у садку, біля худоби.

Ярослав часто телефонував, запитував як справи, висилав гроші. Будинок у нас ще дідівський, зовсім старенький, ми з чоловіком зробили гарний ремонт. Недавно брат зателефонував та сказав, що вирішив повернутися додому, і щоб ми з чоловіком переїжджали у сусіднє село до батьків чоловіка, бо будинок тепер його і він планує жити у ньому сам.

Я спочатку навіть розгубилася, але Ярослав наполіг, сказав, що з батьками вже домовився і вони оформили на нього дарчу. Коли я запитала у батьків, то вони відповіли, що ремонт у будинку зроблений на гроші брата, та й так він багато допомагав, тому вони сину не відмовили.

Хто б знав скільки сил ми з чоловіком вклали, ми ж усе робили самі, як було нам непросто, а зараз ми маємо все залишити та піти. Гроші це лише півсправи, треба ще руки прикласти. Слів немає од розпачу. А як нелегко з літніми батьками.  Скільки разів ми були з батьками по лікарнях, аналізи робили, лікування проходили. То тиск підскочить, то цукор у крові високий, то щось шпигає у боці, то коле всередині. Коли батькові видаляли камені з жовчного міхура, я тиждень, можна сказати, жила у лікарні, а потім вдома ще місяць його виходжувала, готувала окремо дієтичні страви.

Хотіла спочатку брату пояснити все те, але чоловік мене відмовив. Сказав, що суперечкою нічого не досягнеш, а якщо вже брат так вчинив, то переїжджати все одно доведеться, заспокоїв мене, що разом ми не пропадемо. Я прислухалася до чоловіка, Бог суддя Ярославові.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Ми з чоловіком переїжджаємо в інше село, де маємо починати все з початку. Брат забрав собі батьківську хату, бо ремонт у ній зроблений за його гроші
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.