— Не бійся, довго не затримаюсь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Надіюсь, не виженеш?
**Не віддам. Нікому тебе не віддам.** — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина.
“Ключі від моєї квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо…
Запис у щоденнику Лежу на дивані, закривши очі, слухаю звуки квартири та вулиці за вікном. Крізь склопакети
**Важке рішення** — Ба, я не хочу каші, — Макар тихенько почав відсувати від себе тарілку, не зводячи
— Немає в тебе нічого, щоб виправдатись переді мною, — Марія різко підняла руку, вказуючи матері на двері.
**Дім для Наді** Олег завжди пишався старшим братом і змалку наслідував його. За столом їв те саме, що
Віра завжди прокидалася ще до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники.
Іди до мене… Оля ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була пухкенькою і заздрила худим однокласницям.
**Щоденник** Львів. День сонячний, але в душі – тривога. — Ой, боюся, — зупинилася перед під’їздом Соломія. — Чого?