**Злюка** — Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу скаржиться на шум і крики з вашої квартири, — на порозі
— Вимкніть вашу шатен-машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав
— Хочется вірити, що комусь ти була потрібна. — Не треба тобі мій син, він тобі життя зламає.
— Ну що, донечко, ви подумали? Я вчора такий «Таврію» бачила! Білу, з шкіряним салоном. Красуня.
Часи завжди однакові, лише люди різні. — Наталю, ну хоч трохи совісті в тебе залишилося?! — тремтячим
Щасливий квиток, я гуляю! — Соломіє, дайте мені пояснити! — на порозі стояв задиханий Богдан.
У хату тихо, нічого не робиш… — Мамо, пішли грати в машинки, ти ж обіцяла… — знову потягнув
**Заможний чоловік** Тарас Захарчук вигнав дружину після зради, як тієї миші з мішка. Хоч і забезпечив
— Ой, Катрусю, як добре, що тебе біля під’їзду зустріла! Тоді й підніматися до вас не буду!
Дочko, якої ніколи не було – Може, досить вже кричати?! На нас уже з сусідніх столиків витріщаються.