Коли постає питання про вибір дитячого садочку – хочеться для своєї дитини вибрати найкращий заклад. Усією родиною ми обирали, куди віддати нашого сина Тимофійчика.
Я не хотіла віддавати свою дитину у перший ліпший садок, адже знаю, що в деяких закладах не надто комфортно дітям.
Як будь-яка мама я хотіла знайти краще для свого сина. Адже це перший у житті навчальний заклад для дитини і він має дарувати лише приємні емоції та спогади в майбутньому. Я вивчила усі садочки поблизу нашого будинку, та це були державні садочки, звичайні. Я ж хотіла знайти приватний садок, бо вважала, якщо там платять гідну зарплатню працівникам, вони не мають бажання ні красти у дітей їжу, ні ображати діточок. На жаль, про багато прикрих прикладів я начувана була.
Моя свекруха ж радила віддати Тимофія в звичайний садок, неподалік від дому. Вона вважає, що приватні садочки нічим не відрізняються від звичаних. Та я все ж дотримувалася іншої думки.
Врешті решт за декілька кварталів від дому я все ж таки знайшла, що шукала. Приватний садочок мав назву “Унікум” і вже сама назва говорила сама за себе. За розповідями персоналу, випускники садочка майже всі в початкових класах школи мають відмінні оцінки. Вихователі там дуже привітні, одягнені в дорогий брендовий одяг. Мені це дуже імпонувало.
Коли я записала Тимофія до цього садочка, радісно повідомила усім членам родини, у тому числі і свекрусі. Звісно, вона була не рада.Та згодом я зрозуміла, що помилилася з вибором.
Десь тиждень ми з чоловіком відвозили Тимофія до садочка. Нам, звісно було не дуже зручно, адже садочок був далекувато. Чоловік постійно ще згадував слова своєї мами, що поруч садочків купа, та все ж я вважала, що цей найкращий.
Якось я в вечорі прийшла забрати дитину. І була просто шокована побаченим. Тимофій був повністю у якомусь бруді. Увесь одяг. Виявилося, на прогулянці він бавився і вимазався. Як це сталося я не зрозуміла, лиш спитала у працівників, чому вони не переодягнули дитину, адже є змінний одяг, я приносила.
“Ваш син усю прогулянку не слухався, він купався у калюжі. Ми його не переодягнули у цілях виховання, аби він надалі розумів наслідки своїх вчинків”, – відповіла мене вихователька.
Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати. Мені хотілося просто не знаю, що й зробити цій виховательці після цих слів! Як можна так з дитиною? Він же маленький та може захворіти. В той вечір я не стала щось там з’ясовувати. Поспішала покупати та переодягнути Тимофія у чисте.
Увесь вечір мій, зазвичай, веселий син був дуже сумним.
Я вирішила поки не водити Тимофія до садочка, не можу тепер довірити комусь свою дитину. На керівництво “Унікуму” написала скаргу, планую до суду подавати.
