Коли я тільки закінчив університет, то пішов працювати у дитячу лікарню, де було багато хворих діток, яким потрібна допомога. Я вивчився на лікаря, який хірургічно усуває вади зору. І ось одного дня до нас привели дівчинку на щомісячний огляд. Мені пояснили, що вона не бачить ще з народження.
Лікарі сказали батькам дівчинки, що операція, щоб відновити їй хоч трохи зору буде коштувати дорого та у нашій країні не можливо таке зробити. Її батьки були не дуже багаті, тому дозволити собі оплатити операцію не могли, тому єдине, що їм залишалось, це водити дочку на щомісячні огляди.
Але оглянувши дівчинку, чомусь зловив себе на думці, що це досить просто виправити, у неї був пошкоджений нерв у голові, що й відібрав здатність бачити. Це не до того лікаря їм потрібно було звертатись. Тому я одразу зателефонував своєму знайомому, який, на мою думку, зміг би усунути цю проблему.
Батькам дівчинки я сказав звернутись на огляд до нього. Вони дивились на цю пропозицію з острахом, адже усі лікарі їм завжди говорили, що зір не можливо повернути. Але я запевнив їх, що все ж можна спробувати піти до іншого лікаря, він має допомогти.
Тоді маленька дівчинка підійшла до мене і сказала, що дуже хоче навчитись красиво писати та читати як інші діти, але через свою ваду цього не може зробити. Тоді я рішуче вирішив, що допоможу цій сім’ї.
Мій друг-лікар оглянув дівчину та сказав, що може за це взятись, і операція все ж відновить зір, хоч не ідеально, але дівчинка буде бачити. Проте це було не безплатно, і я домовився із ним, що ми якось розрахуємось потім за це, бо дуже хотів, щоб ця дитина бачила.
У мого друга була приватна клініка, та і ми знайомі ще з малечку, тому він все ж погодився зробити операцію безплатно, батькам залишалось тільки оплачувати реабілітацію потім.
На щастя, все пройшло успішно, дівчинка змогла побачити цей світ у перше. Її батьки дуже дякують мені й досі, а маленька Марійка надсилає мені свої листи написані нею та дуже вдячна, що змогла навчитись читати звичайними буквами
