«Не дивлячись на те, що сталось між тобою та моєю донькою, – сказала я зятеві, – ти залишаєшся мені сином й завжди можеш на мене покластися.»

Моя донька Маргарита кілька років тому розлучилась з чоловіком. Я була проти їхнього розлучення, адже Артем, колишній зять, мені подобався – роботящий хлопець, спокійний. А Риту мою любив – словами не передати. Але вона вирішила, що не створена для тихого сімейного життя й почала шукати собі пригоди. Спочатку затримувалась на роботі, потім почала відверто говорити Артемові, що має іншого. Зять навіть був готовий пробачити зраду дружини, якщо вона захоче бути з ним, але донька захотіла піти.

Він хороший, мамо, – говорила мені Рита, – але не для мене. Мені потрібен хтось інший.

– Ти ще шкодуватиме, що залишила Артема, – відповідала я.

Наші з донькою стосунки після її розлучення теж зіпсувались. Аби не чути мого осуду, Маргарита намагалась уникати спілкування зі мною. Зате Артем, навпаки, почав телефонувати мені ледве не щодня. Він знайшов в мені ту підтримку, яка йому була необхідна у тяжкий період життя. Річ у тім, що Артем – сирота, у нього навіть не було кому розповісти про свій біль. Та я змогла його вислухати й підтримати.

«Не дивлячись на те, що сталось між тобою та моєю донькою, – сказала я зятеві, – ти залишаєшся мені

сином й завжди можеш на мене покластися

За кілька місяців після розлучення Рити й Артема я попала в лікарню. Довелось робити операцію. Як ви думаєте, хто сидів біля мого ліжка, коли я хворіла? Донька? Ні. Артем. Він годував мене з ложечки й допомагав ходити в той час, як моя єдина донька навіть жодного разу навіть не приїхала.

Це ще більше об’єднало нас з Артемом й ми стали справді як мати й син. Він навіть познайомив мене зі своєю новою обраницею Аліною. Мені вона сподобалась і я змогла щиро порадіти за Артема. Мене навіть запросили на весілля як маму нареченого. Було дуже приємно й водночас боляче, що Маргарита покинула такого хорошого чоловіка.

Але за Артема я рада. В нього зараз хороша сім’я – дружина, яка його дуже любить і прекрасні діти. Я до них навідуюсь й вони до мене. Навіть бабусею називають. А Маргарита… Вона розійшлась зі свої молодим чоловіком й зараз «кусає лікті». Ну, але я щаслива, адже у мене замість зятя з’явився син.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

«Не дивлячись на те, що сталось між тобою та моєю донькою, – сказала я зятеві, – ти залишаєшся мені сином й завжди можеш на мене покластися.»
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.