От коли мені підкинули немовля, моє життя розвалилося: я не була готова до такого повороту
Після того, як у наше життя увійшла дитина з прийомної родини, все змінилося — і, на жаль, не на краще.
Оксана та її чоловік Андрій виховували восьмирічну доньку Соломію. Хоча їхня родина здавалася повною, подружжя відчувало, що може подарити любов ще одній дитині. Вони вирішили усиновити хлопчика з дитбудинку, попри попередження родичів.
— Батьки нас не підтримали, — згадує Оксана. — Мама казала: «Навіщо вам чужа дитина? Хто знає, які в неї гени чи хвороби?» Але ми з Андрієм були певні у своєму рішенні й не слухали чужих думок.
Після довгих процедур і оформлення документів у їхній сім’ї з’явився п’ятирічний Богдан. Хлопчик був тихим і сором’язливим, але вони вірили, що зможуть оточити його теплом.
Від самого початку Оксана й Андрій вирішили не говорити Богданові, що він прийомний. Сподівалися, що з часом він забуде минуле й почуватиметься справжнім членом родини.
Але через кілька місяців почалися тривожні події. Одного разу Оксана побачила, що улюблена лялька Соломії була порізана ножицями.
— Я була в шоці, — розповідає жінка. — Богдан стояв поруч і мовчазно дивився на мене. Я запитала, навіщо він це зробив, але він лише знизав плечима.
Оксана пішла до дитячого психолога. Фахівець пояснив, що така поведінка може бути наслідком травм з дитбудинку, і порадив бути терплячими.
Подружжя намагалося дотримуватися порад, але ситуація гіршала. У садочку Богдан почав розповідати вихователям, що батьки його не годують і б’ють. Незабаром до них у дім прийшли працівники опіки.
— Це було принизливо, — зітхає Оксана. — Ми завжди давали дітям усе найкраще, а нас тепер звинувачують у жорстокості.
Перевірка не виявила порушень, але осада залишилася. Андрій почав наполягати, щоб повернути Богдана в дитбудинок.
— Я більше не витримаю, — казав він дружині. — Він руйнує нашу сім’ю. Соломія його боїться, а я почуваюся безсилим.
Оксана розривалася між любов’ю до чоловіка та відповідальністю за Богдана. Вона сподівалася, що все налагодиться, але стало лише гірше. Хлопчик став агресивним, погрожував батькам і сестрі.
Зрештою Андрій не витримав і подав на розлучення. Поставив ультиматум: або вона повертає Богдана, або вони розходяться.
— Найважче рішення в моєму житті, — говорить Оксана. — Я любила чоловіка, але не могла зрадити Богдана.
Після розлучення Оксана залишилася сама з двома дітьми. Вона намагалася доглядати й за Соломією, і за Богданом, але відчувала, що не впорається. Постійний стрес привів її до нервового зриву.
— Я зрозуміла, що так більше не може бути, — каже вона. — Я не могла дати Богданові те, що йому потрібно.
З важким серцем Оксана відвела хлопчика назад у дитбудинок. Було боляче, але вона вірила, що так буде краще для всіх.
— Сподіваюся, він знайде сім’ю, яка зможе дати йому те, чого не змогла я, — промовляє Оксана крізь сльози.
Тепер вона зосередилася на вихованні Соломії й відновленні власного душевного спокою.
