«Як підкинута дитина змінила моє життя: я не була готова до такого виклику»

От коли мені підкинули немовля, моє життя розвалилося: я не була готова до такого повороту

Після того, як у наше життя увійшла дитина з прийомної родини, все змінилося — і, на жаль, не на краще.

Оксана та її чоловік Андрій виховували восьмирічну доньку Соломію. Хоча їхня родина здавалася повною, подружжя відчувало, що може подарити любов ще одній дитині. Вони вирішили усиновити хлопчика з дитбудинку, попри попередження родичів.

— Батьки нас не підтримали, — згадує Оксана. — Мама казала: «Навіщо вам чужа дитина? Хто знає, які в неї гени чи хвороби?» Але ми з Андрієм були певні у своєму рішенні й не слухали чужих думок.

Після довгих процедур і оформлення документів у їхній сім’ї з’явився п’ятирічний Богдан. Хлопчик був тихим і сором’язливим, але вони вірили, що зможуть оточити його теплом.

Від самого початку Оксана й Андрій вирішили не говорити Богданові, що він прийомний. Сподівалися, що з часом він забуде минуле й почуватиметься справжнім членом родини.

Але через кілька місяців почалися тривожні події. Одного разу Оксана побачила, що улюблена лялька Соломії була порізана ножицями.

— Я була в шоці, — розповідає жінка. — Богдан стояв поруч і мовчазно дивився на мене. Я запитала, навіщо він це зробив, але він лише знизав плечима.

Оксана пішла до дитячого психолога. Фахівець пояснив, що така поведінка може бути наслідком травм з дитбудинку, і порадив бути терплячими.

Подружжя намагалося дотримуватися порад, але ситуація гіршала. У садочку Богдан почав розповідати вихователям, що батьки його не годують і б’ють. Незабаром до них у дім прийшли працівники опіки.

— Це було принизливо, — зітхає Оксана. — Ми завжди давали дітям усе найкраще, а нас тепер звинувачують у жорстокості.

Перевірка не виявила порушень, але осада залишилася. Андрій почав наполягати, щоб повернути Богдана в дитбудинок.

— Я більше не витримаю, — казав він дружині. — Він руйнує нашу сім’ю. Соломія його боїться, а я почуваюся безсилим.

Оксана розривалася між любов’ю до чоловіка та відповідальністю за Богдана. Вона сподівалася, що все налагодиться, але стало лише гірше. Хлопчик став агресивним, погрожував батькам і сестрі.

Зрештою Андрій не витримав і подав на розлучення. Поставив ультиматум: або вона повертає Богдана, або вони розходяться.

— Найважче рішення в моєму житті, — говорить Оксана. — Я любила чоловіка, але не могла зрадити Богдана.

Після розлучення Оксана залишилася сама з двома дітьми. Вона намагалася доглядати й за Соломією, і за Богданом, але відчувала, що не впорається. Постійний стрес привів її до нервового зриву.

— Я зрозуміла, що так більше не може бути, — каже вона. — Я не могла дати Богданові те, що йому потрібно.

З важким серцем Оксана відвела хлопчика назад у дитбудинок. Було боляче, але вона вірила, що так буде краще для всіх.

— Сподіваюся, він знайде сім’ю, яка зможе дати йому те, чого не змогла я, — промовляє Оксана крізь сльози.

Тепер вона зосередилася на вихованні Соломії й відновленні власного душевного спокою.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

«Як підкинута дитина змінила моє життя: я не була готова до такого виклику»
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.