Чоловік зникає між роботою та матір’ю, а я заглиблююсь в самотність…

Мій чоловік зник між роботою та матір’ю, а я тону в самотності…

Вже понад рік я наче живу сама. Так, офіційно я заміжня, у нас є дитина, є дім, але мій чоловік… його просто немає поруч. Він або на роботі до пізньої ночі, або крутиться в квартирі своєї матері. І найгірше — він не бачить у цьому жодної проблеми. Ні краплі співчуття, ні натяку на розуміння. Для нього все гаразд: працює, допомагає мамі, а додому заходить ніби переночувати.

Знайомі шепочуть: «Потерпи, ось вийдеш з декрету — все налагодиться». А я думаю — та ж справа не в декреті. Просто я нарешті перестала заплющувати очі. Прозріла. Раніше виправдовувала його, говорила, що він втомлений, що робота складна, але тепер… тепер я бачу, як повільно, але неминуче розпадається моя сім’я.

Ми живемо у Львові, у звичайній двокімнатній хрущовці. Зараз я в декреті з маленьким сином. Чоловік, Тарас, працює у великій транспортній компанії — нещодавно отримав підвищення. І з того часу він наче зник з нашого дому. Повертається опівночі, впански встає — і знову його нема. А коли не на роботі — то його «друга реєстрація», мамина квартира.

Марія Іванівна, його матір, після моїх пологів почала постійно «тягнути» його до себе під різними приводами: то розетку полагодити, то трубу підкрутити, то двері не зачиняються. Все було б нічого, якби це були одиничні випадки, але це стало системою. А пару місяців тому вона раптом вирішила робити ремонт. Причому саме зараз, коли син тільки отримав нову посаду і завалений роботою. І, як на диво, на ремонт кошти витрачає мій чоловік. У нас? У нас залишки з зарплати. Дитячі — смішно, не вистачить навіть на третину підгузків.

Коли у Тараса була відпустка, він пропонував їй зробити ремонт тоді. Але вона відмовилась: «Мені і так добре, не треба нічого міняти». А тепер — терміново! Все розвалюється, шпалери відлізли, стеля крива… І ось мій чоловік по вихідних тепер у неї. Кожен раз одне й те саме: «Я тільки заскочу на хвилинку». А повертається опівночі. Я вже навіть не знаю, хто тепер головна жінка у його житті — я чи мама.

Про онука Марія Іванівна цікавиться… через сина. Жодного разу не запитала в мене, не запропонувала допомогти,

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Чоловік зникає між роботою та матір’ю, а я заглиблююсь в самотність…
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.