Мій чоловік зник між роботою та матір’ю, а я тону в самотності…
Вже понад рік я наче живу сама. Так, офіційно я заміжня, у нас є дитина, є дім, але мій чоловік… його просто немає поруч. Він або на роботі до пізньої ночі, або крутиться в квартирі своєї матері. І найгірше — він не бачить у цьому жодної проблеми. Ні краплі співчуття, ні натяку на розуміння. Для нього все гаразд: працює, допомагає мамі, а додому заходить ніби переночувати.
Знайомі шепочуть: «Потерпи, ось вийдеш з декрету — все налагодиться». А я думаю — та ж справа не в декреті. Просто я нарешті перестала заплющувати очі. Прозріла. Раніше виправдовувала його, говорила, що він втомлений, що робота складна, але тепер… тепер я бачу, як повільно, але неминуче розпадається моя сім’я.
Ми живемо у Львові, у звичайній двокімнатній хрущовці. Зараз я в декреті з маленьким сином. Чоловік, Тарас, працює у великій транспортній компанії — нещодавно отримав підвищення. І з того часу він наче зник з нашого дому. Повертається опівночі, впански встає — і знову його нема. А коли не на роботі — то його «друга реєстрація», мамина квартира.
Марія Іванівна, його матір, після моїх пологів почала постійно «тягнути» його до себе під різними приводами: то розетку полагодити, то трубу підкрутити, то двері не зачиняються. Все було б нічого, якби це були одиничні випадки, але це стало системою. А пару місяців тому вона раптом вирішила робити ремонт. Причому саме зараз, коли син тільки отримав нову посаду і завалений роботою. І, як на диво, на ремонт кошти витрачає мій чоловік. У нас? У нас залишки з зарплати. Дитячі — смішно, не вистачить навіть на третину підгузків.
Коли у Тараса була відпустка, він пропонував їй зробити ремонт тоді. Але вона відмовилась: «Мені і так добре, не треба нічого міняти». А тепер — терміново! Все розвалюється, шпалери відлізли, стеля крива… І ось мій чоловік по вихідних тепер у неї. Кожен раз одне й те саме: «Я тільки заскочу на хвилинку». А повертається опівночі. Я вже навіть не знаю, хто тепер головна жінка у його житті — я чи мама.
Про онука Марія Іванівна цікавиться… через сина. Жодного разу не запитала в мене, не запропонувала допомогти,
