Колега, яка завжди говорила правду, як вона є

Оля завжди була прямий, як дубина. Її колеги знали — вона ніколи не цуралася правди, хоч ти її проси, хоч ні.

Ось, наприклад, Марічка цілий ранок фліртувала з новим сис адміном, між тим швидко справляючись із замовленнями. Літала по офісу, мов метелик. «Ти ж знаєш, що у нього дружина в пологовому?» — кинула Оля. І все, флірт на нуль.

Або Софійка, яка ніяк не могла кинути палити. І пластири приклеювала, і цукерки жувала. Не допомогло. Купила якусь чудо-електронну цигарку. Кожні півгодини вибігала «подихати». Оля їй також відірвала: «А ти бачила склад цієї магічної штуки? Я теж ні. Його ніхто не бачив. Цікаво чому?»

Всі обходили Олю стороною, бо ніхто не хотів потрапити під її гострі слова. Та їй було байдуже. Адже правда — вона завжди права. Але хто її тут справді чекав?..

Коли Оля поїхала на стажування, офіс видихнув. Палили на кухні, фліртували з клієнтами, влаштовували божевільні п’ятниці і цілувались у темних куточках. Одружені й вільні.

А потім вона повернулась. Завжди в строгому костюмі, на шпильках, з важким парфумом — а тут увійшла у джинсах і довгому светрі, що висів на ній як мішок. Без макіяжу, волосся в неохайний пучок. У сонцезахисних окулярах, які не зняла аж до кабінету. І замість парфумів — легкий аромат «Ріднокрай» від Львівської майстерні.

І що головне — не зачепила секретарку за непідготовлені документи, не нарікала на адміна, який весь день дзвонив дружині. Прошла повз коробки з паперами, де копався юрист. Нічого не помітила.

«Провалила стажування», — оголосив юрист.
«Захворіла», — припустила секретарка.
«Заразилась коханням!» — реготала Марічка.

«І тому в свитері на два розміри більше?» — усміхнулась перекладачка.
«У будь-якому разі через годину планёрка. Краще підготуватись, а не торохтіти».

Та через годину її так і не було. Всі зібрались. Чекали. Нервово постукували пальцями.

Раптом адмін, що сидів біля вікна, скрикнув:
«Та ж ось вона! Дивіться!»

У кав’ярні навпроти сиділа їхня Оля. Але якась інша. Не через відсутність макіяжу чи розкуйовджений пучок. Просто напроти неї був чоловік, і вона сміялась. **СМІЯЛАСЬ!**

Всі в конференц-залі впились у вікно, наче не вірили. Та ж Оля, що завжди була задраною та невдоволеною, тепер сиділа там зовсім інша.

«Чесно, я не знайшла сьогодні свою блузку, — сказала вона чоловікові, посміхаючись. — Тому натягнула твій светр.»
«Мені більше подобається, коли ти без нього», — відповів він.
Оля почервоніла і вдарила його кулачком по плечу.
«Годі.»
«Не можу, — нахилився він. — Треба швидше закінчувати роботу і їхати до мене. Чи до тебе. Мені все одно. З того дня в аеропорту все змінилось.»
«Погоджуюсь.»
«До речі, — прошепотів він, — ти светр надягла навиворіт.»
«От чорт!»
«Значить, точно їдемо до мене знімати його.»

Вона засміялась, дістала телефон і набрала номер. В офісі задзвонив телефон на ресепшені.
«Компанія вас вітає! Оля Віталіївна? Зрозуміло. Вас тут чекають на планёрку. Як — не приїдете? Так? Захворіли? Ого! Одужуйте!»

Секретарка влетіла в зал:
«Наша Олечка захворіла!»
«Ми бачимо, — кивнув адмін. Всі дивились, як Оля, цілком здорова, сідала в авто з незнайомцем. — Вона зникне мінімум на кілька днів. І навіть не варто їй писати чи дзвонити.»
«Чому?» — здивувалась секретарка.
«Ти коли-небудь приходила на роботу у светрі навиворіт? — усміхнулась Марічка. — І в окулярах, щоб не бачили, як класно провела нічку? Коли тобі пофіг, що не нафарбована…»

Секретарка перетравлювала інформацію. Інші теж.
Марічка вийшла, кинувши напослідок:
«”Захворіла”, “Провалила стажування”. Я ж казала — закохалась. І тепер наша Оля — інша.»
«Надовго?» — похмуро спитав адмін.
Вона зупинилась і, дивлячись на нього з усмішкою, сказала:
«Це вже залежить від вас, хлопці», — і вийшла.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Колега, яка завжди говорила правду, як вона є
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.