Квіткові Мрії

**Букет**

Соломія лежала, закривши очі. На протилежному ліжку сиділа Мар’яна, схрестивши ноги, і голосно читала підручник. Раптом у кімнаті розлігся популярний рингтон Соломіїного телефону. Мар’яна з глухим стуком закрила книжку й докірливо подивилася на подругу.

Дівчина неохоче взяла трубку. За хвилину вона вже сиділа на ліжку. Потім шпурнула телефон, підстрибнула й почала метушитися по тісній кімнаті, запихаючи у спортивну сумку речі з шафи.

— Ти куди збираєшся? Що сталося? — занепокоїлася Мар’яна.

— Судилка додзвонилася, маму забрали до лікарні, серце. — Соломія застебнула блискавку на сумці й попрямувала до дверей, де висіли куртки й стояло взуття.

— Завтра ж іспит! У лікарні за нею доглянуть. Здаси — тоді поїдеш, — промовила Мар’яна, спостерігаючи, як Соломія натягає чоботи.

— Слухай, Мар’яна, поясни все у деканаті, я приїду й уладнаю. Здам у канікули. Усе, автобус через сорок хвилин! — Соломія вже застібала куртку.

— Подзвони, як там мама, — попросила Мар’яна, але Соломія вже вискочила. За тонкими дверима затихли кроки.

Мар’яна знизала плечима й повернулася в кімнату. Побачила на ліжку Соломії зарядку, схопила її й босоніж кинулася наздоганяти.

— Соломія! Стій! — гукала вона, злітаючи сходами.

Двері внизу глухо вдарили. Мар’яна перестрибнула через три сходинки, вибігла на вулицю й ледь не впала, наступивши на холодний пісок.

— Соломія!

Дівчина обернулася, побачила в руках у подруги провід і повернулася.

— Дякую. — І знову побігла.

— Шевченко, що це у вас за цирк? Одна двері ледь не зламала, друга босоніж — як справжня селянка! — з-за столу підвелася доглядальниця Ганна Іванівна.

— Вибачте, маму Соломії до лікарні забрали… Холодно, можу йти? — Мар’яна навіть не дочекалася відповіді й подалась назад.

— Ой, лишенько! — Ганна Іванівна перехрестилась. — Боже, бережи!

Мар’яна прибрала розкидані речі, роззулася й пішла за чайником. Завтра іспит — треба зігрітися.

Уже в темряві до дверей постукали.

— Хто там? — гукнула Мар’яна, але відповіді не почула. Відчинила — і перед нею стояв Ігор із скромним букетиком.

— Проходи.

Він увійшов, і тоді Мар’яна пояснила, що Соломія поїхала.

— У неї ж іспит, — здивувався хлопець.

— Я поясню в деканаті, перездасть. — Дівчина не відводила очей від квітів.

— Це тобі.

— Дякую. Чаю хочеш?

Мар’яна поставила вазу на підвіконня й вийшла по води. Повернувшись, побачила, як Ігор гладить долонею ковдру на ліжку Соломії.

За вечір вони розмовляли, сміялися, а потім Ігор запросив її на концерт замість Соломії. Мар’яна аж підстрибнула від радощів.

На концерті вона кричала, танцювала й час від часу позирала на Ігоря. Він теж розкутився й веселився. Потім вони йшли пішки, обговорюючи шоу, а коли повернулися до гуртожитку — двері вже були закриті.

— Сьогодні Ганна Іванівна. Не впустить. Що робитимемо?

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Квіткові Мрії
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.