**Букет**
Соломія лежала, закривши очі. На протилежному ліжку сиділа Мар’яна, схрестивши ноги, і голосно читала підручник. Раптом у кімнаті розлігся популярний рингтон Соломіїного телефону. Мар’яна з глухим стуком закрила книжку й докірливо подивилася на подругу.
Дівчина неохоче взяла трубку. За хвилину вона вже сиділа на ліжку. Потім шпурнула телефон, підстрибнула й почала метушитися по тісній кімнаті, запихаючи у спортивну сумку речі з шафи.
— Ти куди збираєшся? Що сталося? — занепокоїлася Мар’яна.
— Судилка додзвонилася, маму забрали до лікарні, серце. — Соломія застебнула блискавку на сумці й попрямувала до дверей, де висіли куртки й стояло взуття.
— Завтра ж іспит! У лікарні за нею доглянуть. Здаси — тоді поїдеш, — промовила Мар’яна, спостерігаючи, як Соломія натягає чоботи.
— Слухай, Мар’яна, поясни все у деканаті, я приїду й уладнаю. Здам у канікули. Усе, автобус через сорок хвилин! — Соломія вже застібала куртку.
— Подзвони, як там мама, — попросила Мар’яна, але Соломія вже вискочила. За тонкими дверима затихли кроки.
Мар’яна знизала плечима й повернулася в кімнату. Побачила на ліжку Соломії зарядку, схопила її й босоніж кинулася наздоганяти.
— Соломія! Стій! — гукала вона, злітаючи сходами.
Двері внизу глухо вдарили. Мар’яна перестрибнула через три сходинки, вибігла на вулицю й ледь не впала, наступивши на холодний пісок.
— Соломія!
Дівчина обернулася, побачила в руках у подруги провід і повернулася.
— Дякую. — І знову побігла.
— Шевченко, що це у вас за цирк? Одна двері ледь не зламала, друга босоніж — як справжня селянка! — з-за столу підвелася доглядальниця Ганна Іванівна.
— Вибачте, маму Соломії до лікарні забрали… Холодно, можу йти? — Мар’яна навіть не дочекалася відповіді й подалась назад.
— Ой, лишенько! — Ганна Іванівна перехрестилась. — Боже, бережи!
Мар’яна прибрала розкидані речі, роззулася й пішла за чайником. Завтра іспит — треба зігрітися.
Уже в темряві до дверей постукали.
— Хто там? — гукнула Мар’яна, але відповіді не почула. Відчинила — і перед нею стояв Ігор із скромним букетиком.
— Проходи.
Він увійшов, і тоді Мар’яна пояснила, що Соломія поїхала.
— У неї ж іспит, — здивувався хлопець.
— Я поясню в деканаті, перездасть. — Дівчина не відводила очей від квітів.
— Це тобі.
— Дякую. Чаю хочеш?
Мар’яна поставила вазу на підвіконня й вийшла по води. Повернувшись, побачила, як Ігор гладить долонею ковдру на ліжку Соломії.
За вечір вони розмовляли, сміялися, а потім Ігор запросив її на концерт замість Соломії. Мар’яна аж підстрибнула від радощів.
На концерті вона кричала, танцювала й час від часу позирала на Ігоря. Він теж розкутився й веселився. Потім вони йшли пішки, обговорюючи шоу, а коли повернулися до гуртожитку — двері вже були закриті.
— Сьогодні Ганна Іванівна. Не впустить. Що робитимемо?
