Якщо це призначено долею

Віро, ну чого ти там забарилась? крикнув Микола, коли вона нарешті вискочила з хати. Вчилися вони в одному класі. У школу спізнимося!

Гарячий чай налила, ледве пальці не обпекла! відповіла Віра, весело сміючись. Та не спізнимося, далеко ж іти.

Жили Микола й Віра сусідами, через тин. Батьки добре ладнали, та й іноді жартома казали, що дітей варто б і одружити, адже дружили вони з малечку.

Микола був єдиним сином у Ганни та Петра. Мати дихати на нього не могла найрозумніший, найвродливіший, і справді виріс таким. Віра ж була тихою та скромною, але вже в старших класах уміла шити, вязати й готувати, поки мати працювала. Багато навчилася від неї.

Ось Віру нашому Миколі й брати за дружину, зауважувала Ганна чоловікові.

Ага, то й тин розберемо, одним двором житимемо, жартував Петро.

У селі всім здавалося, що так і станеться одружаться Микола з Вірою, вони ж завжди разом. Хлопцеві Віра подобалася, але не так, щоб голови позносило, дружба була міцною. І Віра потайки сподівалася на більше.

У десятому класі зявилася новенька Маряна. Микола закохався з першого погляду. Темноволоса, з ямочкою на підборідді, а в очах сум.

Вони з матірю Тетяною переїхали в село з міста. Сум Маряни був через загибель батька він врятував сусідського хлопця з річки, виштовхнув його, а сам не вибрався. Потім сказали, що серце підвело.

Після похоронів вона не могла дивитися на того хлопця.

Мамо, мені так бракує тата І на того я його й називати не можу.

Тетяна вирішила втекти від болю здала квартиру, знайшла будиночок у селі й переїхала з дочкою.

Віра зблизилася з Маряною, співчувала її горю. Бачила, що Микола закоханий, але зла не тримала.

Час минав. Хлопець зустрічався з Маряною, що дуже засмучувало його матір.

Миколо, негарно обманювати Вірчині почуття. Ви ж з дитинства разом, а тут якась заїзджа Віра тобі доброю дружиною буде.

Мам, ти ж Маряни не знаєш! І Віра розуміє ми нічого не обіцяли, це ти вирішила, що нам одружитися.

Петро мовчав, але коли дружина натискала на сина, заступався:

Ганно, дай хлопцеві самому вирішувати.

Сам?! Зломає собі життя з тією заїжджою! Мабуть, твоя мати знову тобі вуха закладає

Петро вже втомився від ворожнечі між матірю й дружиною. Свекруха колись сказала, що онук не схожий на її сина

Після школи Микола й Маряна вирішили одружитися. Батько просив не поспішати, але син був наполегливим.

Тату, я все обдумав. Лише з нею буду щасливий.

Вони подали заяву й тихо розписалися. Повернулися вже як подружжя. Ганна влаштувала скандал:

Не пущу цю заїжджу до хати!

Микола зібрав речі й пішов жити до Тетяни. Теща зятем знайшли спільну мову.

В армію хлопця провожала дружина.

Миколо, я вагітна, прошепотіла вона тоді.

Він був на вершині щастя й написав батькам, але відповіді не отримав.

Микола повернувся з армії й зайшов до батьків сумував за ними.

Сину! Ганна налила горілки. Він не пив, але відмовитись не зміг

Коли трохи захмелів, мати почала:

Синок то ж не твоя дитина. Як ти пішов, до Тетяни приїжджав якийсь парубок Люди кажуть, він схожий на Сашка

Мамо, що ти несеш?!

А те й кажу дитина на тебе не схожа!

Тверезий Микола не повірив би, але під дією горілки

Гості? Без мене? Він схопив батькову рушницю й вибіг.

Ганна кинулась слідом. Коли ввірвалась у будинок невістки, Микола вже націлив рушницю на дружину й сина. Тетяна закрила їх своїм тілом

Ганна штовхнула сина постріл був холостим.

Сину, що ти робиш?!

Тетяна виштовхала їх і захлопнула двері.

Навіщо вона так навіщо? боровся Микола.

Не плач, дочко, казала Тетяна. Покинемо це село.

Вони поїхали того ж дня.

Ганна ж справляла свято син же повернувся! Та прийшли лише двоє. Навіть Віра відмовилась.

Тіточко Ганно, ви серйозно вважаєте, що мені так потрібен Микола? Дякую, але в таких підлостях брати участь не буду.

У яких підлостях?

Ви ж знаєте, що брехня! Він вам цього не пробачить.

Ганна зблідла вона не подумала про наслідки

Микола пиячив. Коли його зупинив друг Олег:

Хлопче, годі! Твоя Маряна чекала тебе. А той хлопець її двоюрідний брат, допомагав по господарству. Твоя мати й до мене приходила, брехати просила

Микола вибачився перед дружиною. Вони поїхали до Соснівки, де жили родичі Тетяни.

У село не повернулись. Петро приїздив до онука. Ганна ж ноги там не ставила.

Якось Віра зустріла Миколу:

Вихожу заміж. За ОлегаІ, коли через рік Микола з Маряною повернулися в село з другою дитиною донечкою Олесею, навіть Ганна не змогла встояти й, зі сльозами на очах, вперше обняла свою онуку.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Якщо це призначено долею
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.