Юрків Софія – Сторінка 2 – Та невже

Щойно, подруга вийшла заміж за Олександра, як вирішила, що має право цілком та повністю керувати його фінансами.

«Я кохала його, – розповідає Олена зі слізьми, – а він залишив мене з дітьми й пішов.» Олену шкода, але

Дійшло до того, що діти сказали, що якщо ми з Андрієм продовжимо зустрічатись, вони від мене відмовляться.

Сталось так, що після того, як не стало мого першого чоловіка, я вирішила, що почну жити виключно для себе.

З того часу ми почали з ним спілкуватися, наче брат та сестра. Стосунків у нас не було, але спільний побут зробив нас з Миколою ближчими один до одного.

Ми з Миколою жили, як кажуть, душа в душу. Я йому приготую та виперу, а він мені зарплату приносить

«Тільки про себе й думає», – говорить Марина подругам про свою свекруху.

– Уявляєш, – каже Марина подрузі, – свекруха в мене – егоїстка ще та. Пам’ятаєш, ми минулого місяця з

Я навіть Михайлові озвучувала свої страхи, але він мене не послухав й вчинив по-своєму – одружився на Василині. Як я й передбачала, невістка виявилась пройдисвіткою

Мій єдиний син Михайло одружився дуже рано. Я йому радила не одружуватись, адже Василина – його наречена

Через два роки спільного життя в нас з’явилась донечка Аліса й в цей час сталось найцікавіше.

Сталось так, що мама нас з братом майже не виховувала. Вона пішла до іншого чоловіка, коли Сергієві

Нелегко нам тоді приходилось. Пам’ятаю, як я зимою ходила в тоненьких туфлях, адже на зимові чоботи грошей не було. Я боялась сказати мамі, що з мене в школі сміються через мій немодний одяг, адже бачила, що їй і без того тяжко.

Коли батько нас залишив, мені було тільки шість. Я була ще дитиною, але добре пам’ятаю, як він сварився

– Та він… щось прихворів трохи, – брешу я, – та я й сказала, щоб дома відлежувався. – Бідолашний! – Мама сплескує в долоні. – Я дам тобі дві баночки малинового варення – нехай лікується.

– Ні, я не поїду на у свій єдиний вихідний на край світу, аби поїсти домашніх пирогів! – Кричав Микола.

Не пройшло й двох тижнів, як однієї ночі син повернувся додому. Він був настільки розбитий морально, що мені не хотілось його навіть рухати, але я бачила, що сталось щось страшне.

Я не була в захваті від того, що мій син, Віталій, якого я любила, плекала та ростила захоче одружитись

Вона Остапчикові мобільний телефон купила, бо він, бачте, захотів. І не абиякий – а дорогий! Вона, дочка ваша, геть не розуміє, що не можна всім капризам дитини потурати, тим більше, що моєму синові гроші тяжко даються

Остапчику, моєму онукові лише чотири роки. Я живу за кілька хвилин ходьби від доньки з зятем, тому часто