Ганна ходила туди-сюди по хаті, не знаходя собі місця. Вже кілька днів поспіль Максим повертався додому пізно. А вчора взагалі під ранок прийшов. Докоряла йому, що міг би попередити, зателефонувати, щоб не хвилювалася. Посварилися. І от знову чекає, міряє кроками кімнату, постійно дивиться на годинник.
«Любить він її. Але міг би подзвонити. Рано чи пізно одружиться. Треба звикати. Ще невідомо, яка дружина йому трапиться, клопіт тільки додасться. Ой, ліпше про це не думати. Він, звісно, дорослий, але серце все одно болить». Ганна ніяк не могла перестати накручувати себе.
Раніше сміялася з таких матерів, що надто опікуються своїми дорослими синами, а тепер сама стала гіршою за них. Усіх дівчат, з якими зустрічався син, якщо їх знайомив, вважала недостойними його. І, як усі матері, думала, що син має порадитися з нею у такій важливій справі, як вибір нареченої. Адже вона краще знає, що йому потрібно. Думки лізли та лізли в голову, і кінця їм не було. Швидше б уже син повернувся.
У дверях клацнув замок, і Ганна здригнулася, хоча чекала й прислухалася. «Нарешті!» Кинулася в передпокій, але на півдорозі зупинилася, пішла на кухню і сіла за стіл, склавши перед собою руки.
— Мам, чого не спиш? — Максим став у дверях.
— Ти ж знаєш, що я переживаю. Міг би подзвонити, — з докором сказала вона.
— Мам, я дорослий і не збираюся звітувати за кожен свій крок перед тобою.
— А де ти був? — Ганна дивилася з викликом.
— У Оленки. — Голос Максима став ніжним і на тон нижче.
— У тебе чергова дівчина, і гадаю, не остання. А мати в тебе одна. — Ганна не могла приховати ревнощів.
— Чому чергова? Вона єдина, як і ти, мамо. — Максим підійшов, нахилився і поцілував Ганну в щоку. — І не треба говорити про неї погано. Посваримося, сама ж потім шкодуватимеш. Та й як би я обрав собі наречену, якби не зустрічався з дівчатами? Сама ж казала, що не можна одружуватися на першій стрічній. Казала?
— Казала, — підтвердила Ганна. — Я так розумію, ти вже обрав наречену?
Максим присібіля Ганни, заглянув їй у вічі, і серце матері сповнилось ніжністю, коли вона побачила в його погляді ту саму тверду впевненість, що була в його батька.
