**Чужий чоловік**
Сьогодні знову таке саме.
Оксано, вибач, мені треба їхати.
Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я звикла.
Щоразу, коли Богдан їхав додому, Оксані хотілося його зупинити. Так мріяла, щоб він залишився на ніч. Пішли б у кавярню, потім дивилися фільм під теплим пледом. Вона б зварила смачну каву
Але все це лиш у фантазіях. Богдан ніколи не приховував, що одружений, має сина. Дружину не любить, живе заради дитини. Чекає, поки син закінчить школу, і тоді піде до Оксани.
Їй було байдуже на його дружину. Чому вона має думати про щастя якоїсь жінки? Була сімя, чоловік розлюбив це ж видно, так не тримай його, відпусти. Просто Богдан добрий батько, не може травмувати сина своїм уходом.
Нічого, буде і на її вулиці свято. Через два роки син поїде вчитися, і тоді Буде і плед, і кіно, і щастя. Оксана мріяла про доньку, свою копію.
Два роки пролетіли швидко. Вона чекала, коли ж він виконає обіцяне, але кожного разу знаходились причини.
Розумієш, у Наталі мати сильно захворіла, вона забрала її до нас. Зараз не можу, сама ж знаєш
Оксана зітхала і розуміюче кивала. Скільки ще чекати? До пенсії?
Затримка. Щось не так? Купила тест. Дві смужки. Може, і на краще Треба до лікаря, хай підтвердить.
Сиділа в консультації, чекала своєї черги. Двері відчинилися, із кабінету вийшла вагітна жінка з великим животом. Під руку її вів чоловік. Невже Богдан? Що відбувається?
Вони вийшли, не помітивши її. Вона зайшла до лікаря.
Дівчино, з вами все гаразд? Ви дуже бліда.
Так, мабуть, гаразд. Просто перевіритися.
Лікар підтвердив вагітність і привітав її.
У вашому віці народжувати першу дитину у 35 пізнувато, але нічого. Ось нещодавно була пацієнтка, 40 років, син випускник, а вони з чоловіком вирішили народити доньку. Гарна сімя, міцна, чого б і ні?
Оксана усміхнулася і не відповіла. В голові був вир думок. Як так? Навіщо він брехав, що піде, а сам зачав дитину з «некоханою дружиною»? Довго збирався приховувати? Що тепер робити?
Лисичко, сьогодні не зможу приїхати, вибач
Так, звичайно, я теж зайнята.
Чим це?
Іду в клуб з Яриною. Набридло сидіти вдома.
Який ще клуб, тобі скільки років? Мені це не подобається.
У мене немає сімї, маю право. Ти чужий чоловік, не маєш права мені казати.
Вона вимкнула телефон. Ось так, їй не можна в клуб. А вона має, як вірна песина, чекати на господаря. А той буде плодити дітей, виховувати їх і іноді заїжджати до неї за новими враженнями. І так, поки йому не набридне.
Тільки зараз Оксана зрозуміла, в якій жалюгідній ролі провела ці роки. Все найкраще дружині та синові, а вона лише запасний аеродром. І йому байдуже, що час іде, що їй треба народжувати, інакше буде пізно. Ну нічого, тепер у неї буде власна дитина.
Богдан приїхав без дзвінка. Плакав. Розповів, що під час пологів дружини померла донька, хоча все було добре. Дружина збожеволіла від горя, і він не знає, що робити.
А що робити? Бути з дружиною у важку хвилину. Богдане, це ваше спільне горе. Не розумію, навіщо ти їздив до мене, якщо у вас все було добре, навіщо брехав?
Це Бог покарав мене, забрав доньку через тебе
Не неси дурниць. В усьому винний лише ти. Брехав дружині, брехав мені, собі Будь хоча б зараз чоловіком, йди до дружини.
Розумієш, я люблю вас обох. Кожну по-своєму. Не можу обрати
Годі, Богдане, іди. І більше не приходь.
Вона зачинили двері й розплакалася. Їй було шкода і себе, і дружини Богдана, що втратила дитину. Оксана скоро саме стане матірю й уявляє, як це боляче.
Він дзвонив кілька разів, приїжджав пяний, але вона його проганяла. Він так і не дізнався, що вона народила сина, його сина. Записала на своє прізвище, а у графі «батько» поставила прочерк. Син Марко вийшов його копією копією чужого чоловіка.
