Розрив під сонцем півдня: драма в Нововолинську
Олена поверталася додому з відпочинку, серце стискалося від туги. Її чоловік, Богдан, за весь час ні разу не написав. На вокзалі в Нововолинську її ніхто не зустрів… У хаті було темно, вечері не було, а в квартирі панував безлад. «Мабуть, Богдан увесь час сидів у своєї матері», — з гіркотою подумала Леся. Вона дістала другу сумку й почала збирати речі. Саме за цим заняттям її й застав чоловік, повернувшись додому.
— Повернулася? — кинув він, зупинившись у дверях. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, усе зійде з рук?
Леся раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, голос її тремтів від стриманих емоцій.
— Що це має означати?! — насупився Богдан. І тут його осяяло…
— Богданку, як так можна? Ми ж цю подорож так довго планували! — Леся була на межі сліз.
Вона цілий рік мріяла про цю поїздку. Вони з Богданом збирали гроші, вибирали тур, обговорювали, як будуть грітися на пляжі.
— Що я можу зробити? Мати захворіла, треба залишитися, — буркнув Богдан, відводячи погляд.
— Коли потім? Я розумію, якби твою маму до лікарні поклали чи вона злягла. Але ж у неї нічого серйозного! — обурилася Леся.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув Богдан.
— Температура була невисока, зійшла, як тільки вона таблетки випила. Богданку, це гарячий тур! Якщо ми сьогодні його не візьмемо, такої ціни більше не буде!
— Знаєш що? Мене бісить твоє егоїстичне зациклення! Я сказав — нікуди не їдемо. Матері може погіршитися! — відрізав він.
— Взагалі-то в неї є ще й донька, — помітила Леся. — Невже вона не може за матір’ю піклуватися?
— Ти ж знаєш, що Наталка зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. Та й взагалі, посидимо вдома цієї відпустки. Я пообіцяв матері допомогти з ремонтом. І ти теж допоможеш.
Богдан вийшов з кімнати, начебто розмова була закінчена. А Леся розплакалася.
Мало того, що вона працює на ненависній роботі, лише б приносити гроші в сім’ю, так тепер у неї відбирають і довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла наїдки начальства, переробляла, зносила все заради однієї мрії — про тепле море й палюче сонце.
Леся давно хотіла змінити роботу, але Богдан заборонив. Мовляв, тут вона добре заробляє. Вони машину змінили, ремонт зробили. А його зарплата весь час йде на примхи його матері — то щось полагодити, то купити. Та й цього мало!
Напевно, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі навколо неї танцюють. Хоча які всі? Лише її улюблений синок! Донька Богдана, Наталка, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не зв’язуватися. Тому він і не просить її приглянути за матір’ю. А ось дружині відмовити простіше, ніж матері…
Мрії про море віддалялися. Леся уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в душній квартирі свекрухи, й зрозуміла — вона цього не витримає. Їй потрібен відпочинок.
За півгодини вона підійшла до чоловіка й твердо заявила:
— Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти зовсім з’їхала з глузду?!
— Це ти з’їхав! Я чекала цю відпустку, як дива. А ти вирішив позбавити мене мрії. Якщо так піклуєшся про матір — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Богдан.
— Сама.
Він усміхнувся, потім почав нервово ходити по кухні.
— Знаю я, навіщо тобі цей відпочинок! Курортного роману захотілося? Пригод на свою голову?
Леся мовчала, боячись зірватися. На язику вертілося стільки слів…
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдемо разом, — процідила вона.
— Я матір не покину, — відчеканив Богдан.
— Ну й не кидай…
Леся вийшла з кухні, задихаючись від образу й злості. Мало того, що чоловік завжди обирає матір, а не її, так він ще й звинувачує в чомусь вигаданому! Вона ніколи не давала приводу сумніватися. Усе, чого вона хотіла від відпочинку, — це спокій і гармонія. Ніякі романи до її планів не входили.
Богдан же думав, що Леся просто лякає його.
Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Богдан огризнувся, назвавши її дурною. А після обіду Леся повернулася додому з квитком у руці.
Богдан влаштував скандал. Такого в їхньому житті ще не було. Леся запропонувала купити йому тур, сподіваючись, що він роздумає. Але він, мабуть, пішов на принцип. Хоча Леся так і не зрозуміла, у чому сенс, якщо у його матері сьогодні навіть температури не було.
Урешті, коли вона їхала на вокзал, Богдан кинув:
— Можеш не повер— Можеш не повертатися! Така дружина мені не потрібна! — і Леся, сідаючи у потяг зі слізьми на очах, не підозрювала, що ця подорож назавжди змінить її життя.
