“Як можна не помітити мене?” — сердито шепотіла Святослава, дивлячись на себе у дзеркало та підмальовуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, і там я його точно приваблю!” Ця історія про те, як моя подруга Святослава намагалася привернути увагу колеги й що з того вийшло.
Святослава та її впевненість
Святослава — моя подруга ще з університету. Їй 32, вона яскрава, доглянута, завжди в центрі уваги. Чоловіки озираються на неї, а вона вміє користуватися своєю харизмою. У нашій невеликій IT-компанії вона — справжня зірка. Працює у відділі маркетингу, завжди одягнена зі смаком, а її жарти на планерках смішать навіть найсуворішого керівника.
Але нещодавно з’явився новий співробітник, Богдан, і він став для Святослави справжньою загадкою. Високий, симпатичний, з гарними манерами — ідеальний об’єкт для її уваги. Та ось біда: Богдан, здавалося, взагалі не помічав її спроб фліртувати. Вона розповідала, як запросила його на каву, а він ввічливо відмовився, посилаючись на зайнятість. Потім “випадково” опинилася з ним у ліфті, намагаючись зав’язати розмову, але він лише посміхнувся й вийшов.
“Я для нього занадто ідеальна?”
Після чергової невдалої спроби Святослава прийшла до мене в кабінет, роздратована: “Ну що, він іншої орієнтації, чи що? Як можна не помічати мене?” Вона крутилася перед дзеркалом, поправляла волосся й підфарбовувала губи, ніби готуючись до нового “наступу”. Я засміялася: “Може, він просто скромний? Або в нього є дівчина?” Але Святослава була впевнена: “Ні, Іванна, щось тут не так. Я бачу, як він спілкується з іншими, а на мене — нуль реакції!”
Вона вирішила, що корпоратив, який мав відбутися за тиждень, стане її “вирішальним моментом”. Купила нову сукню, записалася до стиліста й продумала, як “випадково” опинитися поруч із Богданом. “Ось тоді він точно не встоїть”, — заявила вона впевнено.
Корпоратив і несподіваний поворот
Настав день корпоративу. Святослава була неперевершена: червона сукня, ідеальний макіяж, сяюча посмішка. Вона привертала погляди колег, але Богдан, як на зло, тримався осторонь. Танцював з іншими дівчатами, жартував із хлопцями, але до неї так і не підійшов. Я помітила, як вона почала хвилюватися, хоча й продовжувала усміхатися.
У якийсь момент Богдан вийшов на балкон із колегою Ярославом. Вони довго щось обговорювали, сміялися, а потім я побачила, як Богдан поклав руку Ярославу на плече. Святослава теж помітила це й зблідла. “Іванно, ти бачила?” — прошепотіла вона. “Це правда?” Я знизала плечима: “Може, вони просто друзі?” Але Святослава вже все для себе вирішила.
Що з того вийшло?
Після корпоративу вона трохи заспокоїлася, але все одно була розчарована. Зізналася, що їй не так боляче, як ніяково: “Я так старалася, а він, схоже, взагалі не цікавиться жінками.” Пізніше ми дізналися, що Богдан вже у стосунках — з чоловіком. Спочатку Святослава сердилася на себе за те, що “не розгледіла”, але потім усміхнулася: “Ну хоча б зрозуміло, чому я йому не сподобалася! А я вже думала, що зі мною щось не так.”
Тепер вона жартує, що цей випадок навчив її не бути занадто самовпевненою. Фліртувати з колегами не перестала, але тепер робить це менш наполегливо. А з Богданом вони, до речі, подружилися — він виявився чудовим хлопцем, просто з іншими уподобаннями.
Важливо пам’ятати: не варто приймати відмови близько до серця. Світ великий, і кожен має право на свій вибір. А якщо щось не виходить — смійтесь й рухайтеся далі, адже життя завжди дає нові можливості.
