Мої діти ніколи не пам’ятають про мій день народження. Річ у тому, що я народилась 29 лютого у високосний рік. Через те, що святкування в мене буває один раз на чотири роки всі знайомі та родичі, включаючи моїх дітей. Ні, звичайно, я розумію, що такий день забувається, але мені трохи образливо. Адже в ті роки, коли дня мого народження просто немає на календарі, я 28 лютого накриваю святковий стіл, печу улюблений торт дітей та очікую на привітання. Але… ніхто не приходить. Тільки ближче до вечора син або донька можуть телефоном мене привітати, але хвилину чи дві, адже довше говорити не можуть, бо весь час у справах. А в той рік, коли мій день народження припадає на день календаря, який існує, діти можуть забігти, обійняти, випити чаю з тортом, але щоб дарувати – ні, так чомусь у нас не заведено.
Ні, я дітям та онукам щороку дарую хороші подарунки. Цьогоріч доньці та невістці подарувала по мультиварці, а синові та зятеві – по планшетові. Про подарунки онукам я взагалі мовчу, їм купую велосипеди або електроніку. Ніколи грошей не шкодую, краще собі в чомусь відмовлю, але їм куплю. Як, напевно, будь-яка мати. Але мені жодного разу навіть квітки не купили. Звичайно, мені не потрібні подарунки, але ж увагу ніхто не скасовував.
Коли мої подруги хваляться, які їм новомодні телефони або величезні букети дарують діти або онуки, чи чоловік, мені аж плакати хочеться. Річ у тім, що мого чоловіка вже давно немає. А він був чи не єдиним, хто робив мені подарунки. А від дітей нічого не дочекаєшся.
Якось я доньці натякнула, що мені потрібна нова сумка. Це було в середині лютого, незадовго до дня народження. А вона мені й каже: «В мене є купа старих сумок на дачі. Нагадай я тобі привезу.»
Звичайно, нагадувати я нічого не стала, але й подарунка не дочекалась. В той день діти навіть зателефонувати забули. Так я й просиділа сама цілий день. Торта тільки шматочок спробувала, все інше довелось викинути.
Зараз я вирішила, що раз діти так зі мною, то і я до них так само буду ставитись. Не хочуть мені нічого дарувати – будь ласка, але і я тепер не дуже стараюсь для того, щоб догодити дітям. Замість дорогих подарунків для них я тепер складаю гроші для себе. Вже оновила гардероб та майже назбирала на путівку в Єгипет. А що робити? Якщо ніхто не хоче робити для мене свята – зроблю сама. А діти… вони вже дорослі.
Тому хочу порадити всім жінкам: дорогі, любіть найперше себе!
