Коли наречена підписувала шлюбний сертифікат, щось заворушилося під її сукнею
Зал для весілля був наповнений радісним гомоном.
Крізь високі вікна лилося лагідне світло, позолочені стільці були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями.
Гості перешіптувалися, піднімаючи телефони, щоб зловити цей момент на камеру.
Повітря тремтіло від передчуття, наповнене щастям.
Наречена, Оксана, стояла поруч із нареченим, Андрієм, міцно тримаючи його за руку.
Вона була прекрасна: біла сукня-різка легенько облягала її струнку фігуру, а довга фата тягнулася по підлозі.
Щаслива посмішка розлилася по її обличчю, але в кутках очей помічався легенький тривожний блиск.
«Усе буде добре», прошепотів Андрій, стискаючи її пальці.
Оксана кивнула, але перед тим, як встигнути відповісти
щось рухнулося.
Не позаду. Не збоку. А саме під нею.
Невеликий, ледь помітний рух ніби хтось, або щось, ховалося в складках тканини.
Оксана здригнулася, зробивши крок назад. Андрій миттєво відчув напругу в її руці й нахмурився:
«Що таке? Що сталося?»
Але перш ніж Оксана встигла відповісти, рух повторився тепер сильніше.
Низ сукні здригнувся, ніби щось під ним намагалося вирватися.
Гості завмерли.
Одна з подружок нареченої, Маряна, прикрила рота долонею. Тітка Людмила перехрестилася й щось прошепотіла до неба.
Повітря стало густим, ніби раптом утворився вакуум.
Андрій зблід.
Оксана стояла нерухомо, з переляком, від якого аж мурашки побігли по спині.
І раптом
почувся шепіт.
Тихенький, але чіткий звук сумнівів не було: щось було там, прямо під сукнею.
«Ви жартуєте?» нервово прошепотів свідок, Петро, озираючись.
Але ніхто не сміявся.
Усі затамували подих, ніби опинилися у вирішальній сцені кіно.
І тоді
Сукня різко здригнулася!
Оксана скрикнула, відступила й підняла край сукні.
Зал вибухнув колективним «ох», Андрій стиснув кулаки, а реєстраторка, витончена жінка на імя Наталія, завмерла з печаткою в руці.
З-під сукні, ніби з потаємного ходу, спочатку вистрибнула чорна тінь, а потім почулося
маленьке «няв».
Хтось скрикнув, інший гість відскочив, розливши фужер шампанського. Рідина розлилася по вишиваному скатертині.
Оксана притулилася до Андрія, міцно обіймаючи його.
«Аааах! Що це?!»
Маленький пухнастик незграбно підстрибнув кілька разів, дістався середини залу й зупинився.
Він помахав хвостиком, а потім
знову «нявкнув».
Тиша.
Андрій кліпнув очима. Оксана, яка ще хвилю тому п
