Перший зимовий день розпочався не найкращим чином. Марійці треба йти на роботу, а за вікном — мокрий сніг із дощем, нуль градусів, і ні під яку одягневку.
Довелося натягнути теплу куртку й чоботи. Це був перший робочий день після довгої перерви. Влітку вона, захоплена коханням зі своїм Артуром, легковажно звільнилася з роботи — він запропонував поїздку на море, а начальник не відпускав.
Тоді здавалося, що життя — як казка. Марійка була впевнена: на пляжах Одеси він зробить їй пропозицію. Навіщо тоді працювати? Артур обіцяв турбуватися про них обох, а її зарплата — копійки.
Вона мріяла про весілля, дітей і життя в його помешканні. Тепер ж кусала лікті. На морі жодної пропозиції не було — лише ресторани, подарунки, а потім повернення додому.
Він не пішов одразу, півроку годував надіями, що все налагодиться. Але коли вона спитала про плани, відповів:
— Не найкращі, Марічко. Хочу повернути дружину. У нас із батьком спільний бізнес, а він захворів. Все залишить онукові, а дружина керуватиме. Але якщо я відновлю родину — усе перейде мені. Пробач…
Далі йшли розмови про кохання та розлуку. Він — жертва обставин, безсилий…
Марійка накинула його шубку, сказала: «Прощавай!» — і пішла. Не Артура було шкода, а часу.
Вона пережила «трагедію» і повернулася на колишню роботу, благаючи взяти назад. Діловита, але знервована, вона сиділа під кабінетом шефа.
— Когось іншого не взяв би, — сказав він. — Але вам дам шанс. Секретаркою. Жодних відпусток!
Погодилася. Перший день: біла блуза, спідниця, доглянутий вигляд. На зупинці прийшов SMS: «Прийдіть раніше — нарада».
Не встигла — треба таксі. Раптом хлопець на скейті врізався в неї! Вони впали. Куртка в бруді, телефон на асфальті.
— Хто поїде у лікарню? — запитав лікар.
Вона поїхала. Поки Гліб був на рентгені, телефон задзвонив:
— Ви не потрібні.
Кар’єра скінчилася. Але сліз не було.
— Я не мама, — пояснила вона лікареві.
Хлопцеві — 14. Бабуся на порозі запросила на чай.
— Тато в відрядженні, — сказав Гліб.
Вони обмінялися номерами.
Через тиждень він запросив на день народження.
Будинок вразив — новий, із садом. На порозі — бабуся, а з вітальні вийшов чоловік.
— Дмитро, батько Гліба.
Він був гарний. За столом подякував за допомогу.
— Я вдівець, — зізнався пізніше. — Бізнес відбирає час, а син потребує уваги.
Марійка розповіла про роботу.
Через тиждень він запропонував посаду.
На Різдво вони вже святкували разом: бабуся, Гліб і двоє закоханих, у яких все лише починалося…
