Ох, слухай, як голубці зруйнували шлюб — це просто історія!
Соня, втомлена та знесилена, зайшла додому з магазину, тримаючи в руках два важкі пакети. Вона ледве дотяглася до кухні, кинула сумки на стіл і повалилася на стілець, намагаючись перевести подих. Вечірнє повітря в невеличкому містечку Калинівка було насичене вологою, що лише посилювало її стомленість.
— Привіт, Соню, що на вечерю? — почувся голос Ігоря, який з’явився в дверях кухні, потираючи руки в очікуванні.
— Ігорю, я тільки зайшла, навіть не встигла подумати, — видихнула Соня, відчуваючи, як напруга стискає її тіло. — Страшенно втомилася.
— А може, голубців закрутимо? — з легкою посмішкою запропонував Ігор, ніби це була найдрібніша річ на світі.
Соня підвела на нього очі, повні розпачу і прихованого гніву. Вона мовчала секунду, наче збираючи сили, а потім несподівано, навіть для самої себе, випалила:
— Знаєш що, Ігорю? Нам треба розлучитися.
— Що? Розлучитися? Звідки це взялося? — Ігор завмер, вираз його обличчя був повною плутаниною.
— Через твої кляті голубці! — майже викрикнула Соня, її голос тремтів від емоцій.
— Через голубці? — Ігор дивився на неї, ніби вона з’їхала з глузду, не розуміючи, що коїться в її душі.
### 10 місяців тому
Після весілля Соня й Ігор сіли обговорювати сімейний бюджет. Здавалося, вони передбачили все, щоб їхнє життя в Калинівці було гармонійним.
— Ми дорослі люди, Соню, і витрати ділитимемо навпіл, — рішуче заявив Ігор. — Так ми уникнемо непотрібних сварок.
— Не знаю, Ігорю, — нерішуче відповіла Соня. — У минулому шлюбі чоловік брав на себе більшу частину витрат, адже зарплата у нього була вища.
— І що, це врятувало ваш шлюб? — з сарказмом усміхнувся Ігор. — А моя колишня жінка витрачала гроші без тями. Ні, навпіл — так навпіл.
Соня сподівалася, що вони просто об’єднають доходи і витрачатимуть спільно. Але Ігор мислив інакше — з холодним розрахунком.
— На продукти й комунальні ділимося порівну, — пояснив він. — Решта йде в запас на випадок непередбачуваних витрат. Можна ще господарство поділити, але це дрібниці, не будемо кожну копійку рахувати.
Такий підхід викликав у Соні внутрішній спротив. Їй це здавалося несправедливим, але вона погодилася, не бажаючи починати сімейне життя з конфлікту. Однак, коли все почало втілюватися, її терпінню прийшов кінець. Ігор обожнював ситні м’ясні страви, ковбаси та фастфуд, і сума, яку він призначив на їжу, з’їдала майже половину зарплати Соні. Вона ж харчувалася скромно — йогурти, фрукти, легкі салати — і раніше витрачала на їжу значно менше. Тепер її гроші ніби розчинялися в повітрі.
— Дивні у вас відносини, — зауважила подруга Тетяна, коли Соня розповіла їй за чашкою чаю. — Ти їси свої сирки й яблука, а він замовляє піцу та смажить шашлики, але ви скидаєтесь однаково?
— Мені це теж не подобається, — зізналася Соня, нервово скручуючи край серветки. — Але я погодилася, а тепер не знаю, як вилізти з цієї пастки. Він фактично проїдає мої гроші, а свої зберігає.
— Нехай кожен купує собі їжу окремо, — запропонувала Тетяна. — Так буде справедливіше.
Соня вже думала про це, але чекала, поки Ігор сам запропонує. Однак його все влаштовувало.
— Що тобі не подобається? — дивувався він, коли Соня намагалася підняти тему.
— Мені не подобається, що половина моєї зарплати йде на їжу, яку вибираєш ти! — гаряче заперечувала вона. — Я �си значно менше, а тепер навіть косметику собі не можу купити.
— Ну, це сімейне життя, Соню, звикай, — відмах— А я не хочу звикати до несправедливості, — сказала Соня і вийшла з кухні, розуміючи, що це кінець.
