Записка, що змінила все: шкільна історія про кохання та заздрість
Як завжди, Ярко розстібав свій рюкзак, коли помітив дивний складений папірець між зошитами. Він обережно розгорнув його, і в грудях щось тьохнуло:
«Привіт! Ти мені дуже подобаєся. Якщо хочеш зустрітися — чекатиму тебе сьогодні о четвертій за школою».
Хлопець здивувався навіть більше, ніж очікував. Він не мав жодного поняття, хто міг залишити цей листок.
Та цікавість взяла гору. Рівно о четвертій він вже стояв у зазначеному місці. І раптом… побачив Олену. Скромну, тиху новеньку.
— Це ти писала мені? — обережно запитав він.
— Що? — Олена здивовано підняла брови, ніби не розуміла, про що йдеться. — Я? Звісно, ні!
— Тоді чого ти тут? Ти ж… мене чекаєш?
— Ну… Мар’яна сказала, що я тобі подобаюся… — пробурмотіла Олена, червоніючи до самих вух.
Ярко насупився. Все ставало дивнішим з кожною секундою.
Переїзд, що змінив усе
Олена переїхала до нового району з батьками, коли ті купили велику квартиру. Хоча життя стало затишнішим, її колишня школа опинилася далеко. Батьки наполягали: якщо нова школа є просто у дворі — вчитися буде саме там.
Олена чинила опір, як могла. У дев’ятому класі змінювати колектив, коли всі вже давно подружилися, було страшно. Але її не почули.
— Знайдеш собі друзів! — сказала мама. — Ти ж у нас дівчина товариська!
Та мама помилялася. Олені завжди було важко знаходити спільну мову з людьми. І у новій школі вона не змогла відразу влитися.
Спершу до новенької виявляли цікавість, але вона відповідала стримано, коротко, боялася дивитися в очі. Незабаром її почали уникати.
Олена не ображалася — вона просто була іншою. Мовчазною, обережною, вона потай спостерігала за одним хлопцем — Ярком. Жартівливим, відкритим, улюбленцем класу.
Він їй подобався. Дуже. Але вона навіть подумати не сміла заговорити з ним.
Заздрість у шкільних стінах
Це помітила Мар’яна — енергійна, впевнена в собі дівчина. Вона давно відчувала щось до Ярка, але їх пов’язувала лише дружба.
Побачивши, як Олена кидає несміливі погляди на Ярка, Мар’яна відчула подразнення. Вона вирішила поставити новеньку на місце.
— Давайте розіграємо її? — запропонувала вона подругам. — Підкинемо Ярку записку від «таємничої поклонниці», а Олені скажемо, що він сам до неї гаряче ставиться. Подивимося, як викрутиться!
Подруги спершу вагалися, але згодом погодилися. Мар’яна підійшла до Олени й сказала зі штучною ніжністю:
— Я чула, ти Яркові подобаєшся. Хочеш, дізнаюся, чи правда це?
Очи Олени засяяли. І це добило Мар’яну.
— Він запросить тебе на зустріч, — додала вона, — тільки нікому не кажи. За школою, о четвертій. Добре?
— Добре, — прошепотіла Олена, щаслива, схвильована, збентежена.
Фінал, якого ніхто не очікував
Наступного дня Мар’яна підклала записку в рюкзак Ярку. Він прочитав — здивувався, зацікавився.
Він прийшов. І побачив Олену. А вона — його.
— Це ти писала?
— Ні… Мені сказали, що ти…
Ярко все зрозумів. Зітхнув. Він уже знав, на що здатна Мар’яна.
Але Олена… вона ж прийшла. Значить, йому не здалося?
— Раз ти тут, значить, я тобі подобаюся? — усміхнувся він.
Олена почервоніла. Вона хотіла піти. Але Ярко зупинив її.
— Раз ми вже зустрілися… Хочеш, прогуляємось?
Мар’яна, яка спостерігала за всім із-за кута та знімала відео, оніміла. Не за планом. Так не мало бути.
Але найгірше було те, що наступного дня Олена й Ярко увійшли до класу… разом. Радісні. Усміхнені. І сіли поруч.
Наслідки
— Ти спеціально? Щоб відплатити мені? — запитала Мар’яна Ярка на перерві.
— Ні, ти сама нас познайомила. Дякую, якщо чесно. Ми дуже добре знайшли спільну мову.
Мар’яна не хотіла вірити. Вона чекала, що це скінчиться. Що все це — лише гра.
Але минули місяці. Вони були разом. Закінчилася школа. Вони лишилися парою. Потім весілля.
І лише тоді Мар’яна остаточно зрозуміла: її жарт обернувся проти неї самої.
Мораль?
Перш ніж мстити чи жартувати з кимось — подумай. Інколи доля знаходить спосіб розставити все на свої місця.
