Мамо, якщо будеш заважати, я піду. Назавжди.
У свій день народження Оксана встала рано, порізала овочі для салатів, замаринувала м’ясо, почистила картоплю й пішла до перукарні. Повернувшись, одразу взялася за приготування.
– З днем народження, мамо! Ти виглядаєш чудово. У паспорті у тебе неправильний рік – на десять менше, – промовив Андрій у боксерах (щойно прокинувся), підійшов до матері й поцілував у щоку.
– Приведи себе до ладу та допоможи мені. Сама не встигну, – сказала Оксана.
– Зараз, – на шляху до ванної Андрій зупинився. – Може, покличемо Софійку? Вона вміліша.
– Добра думка. Зателефонуй, нехай прийде, – погодилася мати.
Коли Андрій, уже вдягнений, виголений і пахнучий одеколоном, зайшов у кухню, Софія нарізала овочі, а мама витирала бокали.
– Як у вас гарно все виходить, – Андрій взяв з дощечки шматочок огірка.
Дівчина повернула до нього обличчя, заплющивши очі, але він не поцілував її, лише відійшов. Оксана помітила це. «Соромиться мене», – подумала вона.
– Андрію, накрий стіл у кімнаті. Скатертина на верхній полиці, – попросила мати, щоб розрядити напругу.
– Так точно! – Він витягнувся, як струна, кивнув. Пасмо волосся впало на лоб, і він відкинув його рухом голови.
– Дорослий чоловік, а поводиться як хлопчина, – усміхнулася Оксана.
– Мам, скільки гостей буде? – голосно запитав Андрій із кімнати.
– Разом із нами – дев’ять, – відповіла мати.
Вона виховувала сина сама, і нічого – виріс гарним хлопцем. Оксана завжди мріяла про велику родину. Батько помер рано, а чоловік пішов через три роки після народження сина. Власного життя вона так і не влаштувала. «Ось одружеться Андрій – і буде мені велика родина». Чого він чекає? Двадцять шість – саме час. І Софійка їй подобалася – скромна, з доброї родини. Може, одружаться, будуть онуки… Оксана посміхнулася своїм думкам.
М’ясо в духовці майже готове. Час варити картоплю.
– Софійко, хліб наріж… – Дзвінок у двері перервав її.
Оксана окинула оком стіл, глянула у дзеркало, чи не зіпсувалася зачіска, зняла фартух і відчинила двері.
Гості збиралися поступово. На столику біля вікВідтоді кожен вечір, коли онучка засинала, Оксана дивилася на зірочки за вікном і думала, як добре, що життя все розставило на свої місця.
