**Мої правила**
Якось так вийшло, що Оксана росла без батька. Пішов він від них з мамою одразу після її народження. Жили вони в маленькому селищі на Вінниччині, в старенькій хаті з садом. Мати не ніжила доньку – змалку дівчинка вміла й піч затопити, й город полоти, й у крамницю сбігати.
Вчилася Оксана на відмінно, до школи бігла з радістю, мріяла стати акторкою та жити у великому місті. Після школи втекла з рідного селища до Чернівців, влаштувалася на першу-ліпшу роботу за оголошенням та вступила на заочне у університет.
«Мрії мріями, а професія має годувати», – казала мати. – «У артисток сьогодні густо, а завтра – пусто».
Закінчивши навчання, коли почала заробляти більше, Оксана взяла кредит на машину. Не «Мерседес», звісно, а скромну «Шкоду», вживану, та міцну. З гордістю приїхала нею до матері в гості.
Зараз у неї вже інша машина, але першу не забула. Нещодавно побачила її на парковці – і очам не вірила, що ця «старушка» ще їздить. Їздила б і далі, але… Як то кажуть, закохалася. Перше кохання, перший досвід. Майже одразу він запропонував жити разом. Зняли невеличку квартирку, а незабаром умовив Оксану продати авто.
«Вона стара, ось-ось розсиплеться. Давай продамо й купимо нову, на довгі роки», – переконував він. – «Зараз вигідно продати, поки ще на ходу».
Оксана погодилась. Та й як інакше? Чоловік у техніці розбирається краще за молоду дівчину. Довірила йому продаж. А щоб купити нову машину, взяла черговий кредит. Хлопець обіцяв допомагати з виплатами. Як же вона тішилася новенькій «Рено»!
Але незабаром виявилося, що їздив на ній переважно він. Підвезе Оксану на роботу – і їде по своїх справах. Двічі допоміг із платежем, а потім заявив, що грошей немає.
Та й ладно, любила ж його, знаходила виправдання… Але одного дня сусідка спинила її у дворі й спитала:
«Ти знаєш, що твій хлопець інших дівчат у квартиру приводить? Власними очима бачила – під’їхали, обіймаючись, у під’їзд увійшли, а через три години вийшли».
«Так… я знаю. Це…» – Оксану обурили злість і образа, вона не знайшла слів. – «Вибачте, спішу», – пробурмотіла й швидко пішла до під’їзду.
«Вижен його, доню, поки не пізно», – кликнула їй услід сусідка.
Дома Оксана дала волю сльозам. Коли хлопець повернувся, забрала в нього ключі від машини та виставила за двері.
Залишилася вона сама – з машиною та кредитом. По вечорах мила приміщення в офісі, де працювала, щоб колеги не дізналися. Набрала учнів і підробляла репетиторством – викладала англійську. Додому повзла, наче побита, але кредит швидко погасила. Потім наважилася на іпотеку – купила маленьку однушку.
Якось приїхала до матері у відпустку. Після великого міста рідне селище здалося ще меншим і ще більш потертим.
«Чого ж ти одна? Молодість не вічна. Хіба ніхто не подобається? Та й гарна ж ти, і з машиною», – поважно сказала мати.
У пориві жалю до себе Оксана розповіла їй про свій невдалий досвід.
«Наївна ти занадто! Казала ж – у великих містах одні спокуси та шахраї. Книжкові історії читаєш, а життя – не роман. Лицарів немає. Кожен намагається за рахунок дівчат жити. Та нічого, ще свою другу половинку знайдеш…» – мати вийшла з кімнати, але незабаром повернулася з невеличким пакунком.
«На, візьми. На весілля збирала. Тут небагато, але на перший внесок вистачить».
Оксана розцілувала матір. Обідві заплакали.
Повернувшись у місто, вона оформила іпотеку на маленьку квартиру. Та все одно тільки ночувала там – працювала, репетиторувала по вечорах та вихідних. Але офіс більше не прибирала. Втомлена, але задоволена, поверталася додому.
Після того досвіду Оксана почала остерігатися чоловіків. Не впускала в серце нікого. У двадцять вісім років у неї була квартира, наполовину виплачена іпотека, машина – усе своїми силами, без багатих родичів.
А от з особистим життям не складалося. Неколи було знайомитися, та й не з ким. Навіть якщо хтось і зустрічався – вона не поспішала впускати його у своє життя. Хоча дуже хотілося родини, дітей…
А тут як грім серед ясного неба – з’явилася колишня шкільна подруга, Настя. Привезла від матері солень і варень, адрес Оксаниних теж у матері випитала.
«Щаслива ти, Оксанко. Молодець, що втекла з нашого болота. Ось у тебе й квартира, і машина, гроші є. А я через Мишку застрягла. Ще зі школи в нього була закохана. Пам’ятаєш? У нього мати сильно хворіла – я за нею доглядала, немов за рідною. Судно виносила, з ложки годувала. І навіщо? Все через прокляте кохання».
А потім мати померла. Мишко з Настею вже весілля обговорювали, як раптом у селі з’явилася нова молода вчителька. Не знати, як вони зійшлися, але Мишко почав до неїЗустрічалися таємно, поки Настя не впіймала їх разом і не влаштувала такий скандал, що вся вулиця збіглася, а вчителька не витримала ганьби й подалась у відступники.
