Одного ранку я вийшла у двір і помітила у сусідки літню жінку. Вона сиділа, згорбившись, під навісом на лавочці і, схоже, дрімала на свіжому повітрі.
Мене це здивувало, адже сусідка не мала родичів. Вони з чоловіком не мали дітей, а він помер рік тому після тривалої хвороби. Звісно, вона сумувала і нудьгувала сама. Залишилася на старості самотня. Але ж ще не настільки стара, щоби здаватися. Мусила змиритися з цим.
Я зайшла до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Літня пані була ввічливою, але мало розмовляла. Сусідка пошепки розповіла, що та дуже переживає. Син відрікся від пані Олі, тож краще їй не заважати.
Все життя вона працювала у філармонії. Її чоловік був професором, викладачем. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати сім’ю. Тому мовчала і не влаштовувала скандалів.
Її єдиний син і робота забирали весь час. Вона ще й вдома давала уроки музики.
Син виріс, закінчив навчання та одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. Але потім чоловік кинув її заради іншої, хоча розлучатися не став.
––––––––––
Син із дружиною працювали, розвивали бізнес, тому рідко її відвідували. Але залишали з нею онуку. Старість прийшла раптово. Настав момент, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Але після молодої жінки дружина здалася йому старою, і це йому жахливо не подобалось. Важко було знаходитися поруч. Він усе сподівався знайти когось молодшого.
А в сина вже був свій великий, просторий будинок. Батько почав його благати, щоб забрав матір до себе. Син не заперечував. Його донька теж обожнювала бабусю. Але дружина…
Вона не хотіла, щоб якась стара баба жила в їхньому домі. Спочатку син накричав на неї – адже ж це його мати – і вирішив, що вона з ними залишиться.
Відмінно. Але нехай батько перепише квартиру на онуку. На всяк випадок, якщо він знову зв’яжеться з кимось і тоді ми не отримаємо його житло.
Щоб задобрити дружину, син поговорив із батьком, і той обіцяв переписати квартиру на онуку.
Пані Оля мусила переїхати до сина. Взагалі-то це було непогано – свіже повітря, природа, сім’я. Її чоловік не довго сумував – незабаром знайшов собі нову коханку. Але з розлученням не поспішав.
Дружина ж все рівно нарікала і жахливо поводилася зі свекрухою. Сиділа вдома і постійно намагалася її принизити, кричала, піднімала руку. Мати синові нічого не говорила. Онука почала робити те саме, що й її мати. Після такого пані Оля впала у відчай і вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син подзвонив батькові, але той категорично відмовився брати матір назад – він уже жив із іншою. Донька і дружина наполягали, щоб бабуся жила деінде. Тоді він вирішив відвезти її до будинку для літніх. Про це дізналася моя сусідка. Виявилося, що вона давно знала пані Олю. Їй стало шкода стару, тож влаштувала так, щоб син привіз її до неї. Він обіцяв регулярно давати гроші. І попросив дзвонити йому.
––––––––––
Він привіз матір. Умови йому сподобалися. Обіцяв навідуватися якнайчастіше. Ну що ж, побачимо. Таке буває, коли хтось бере на себе турботу про чужих рідних, які не потрібні власній родині. Куди дівати стару? Життя – як бумеранг: що віддаси, те й повернеться. Про батьків треба піклуватися.
Будьте добріші, людиніші й лагідніші до своїх близьких.
