Оля здригнула від різкого оклику:
— Гей, паршивче! — Віктор заніс над цуценям важку сумку, а потім накинувся на неї: — Ти зовсім з’їхала з глузду? Годувати безпритульних собак моїми продуктами?
Одного весняного дня Оля раптом відчула гостру тугу за любов’ю.
Вона стояла перед дзеркалом, задумливо розглядаючи своє відображення. «Як же швидко летить час, — зітхнула вона. — Здається, щойно була юною, як ніжна ромашка, а тепер… що ж, швидше, зріла айстра. Гарна, але вже з відтінком осені. Скоро зима, а там і зовсім… пора брати життя у свої руки!»
Тридцять сім років — вік, коли мудрість уже є, а краса ще не згасла. Саме час для рішучих кроків! Але де шукати цю саму любов? На роботі — суцільно жіночий колектив, випадкові знайомства на вулиці не для неї, а інтернет викликав лише недовіру.
Та кажуть же: хто шукає, той знайде.
І ось удача посміхнулася: у їхньому відділі кадрів з’явився новий співробітник — Олег Сергійович. Високий, трохи повний, з добродушною усмішкою та у суворих окулярах. Приблизно її віку. Оля відразу помітила його спокійний характер і стриману впевненість.
Конкуренція, звичайно, була серйозна. Одна лише Настка, молодший фахівець з кадрів, чого варта: юна, як лань, з довгими ногами, пухкими губами й віями, які, здавалося, могли помахом викликати ураган.
Оля спочатку впала у відчай. Ну як їй, скромній і затишній, змагатися з такою яскравою красунем? Напевно, Олег навіть не гляне в її бік, а впаде до ніг Настки, осліплений її молодістю та зухвалим шармом.
Та вона помилилася. Настка крутилася навколо Олега, немов павич, демонструючи то декольте, то стрункі ноги, але він залишався незворушним:
— Настя, у вас до мене питання? Зараз закінчу і допоможу.
І дивився при цьому суворо у її очі, не звертаючи уваги на всі її хитрість.
А ось коли Оля одного разу принесла на роботу свій фірмовий яблучний пиріг, Олег раптом оживився:
— Олю, та ви просто чарівниця! Такий пиріг пекла моя бабця. Прямо в дитинство повернувся!
Комплімент був дивний. Оля зовсім не хотіла нагадувати дорослому чоловікові про його бабусю. Їй потрібен був чоловік, а не хлопчисько, що сумує за минулим. Але, подумавши, вона вирішила, що це непоганий початок. Краще такий комплімент, ніж жодного.
До того ж Оля зрозуміла: Олег полюбляє домашню їжу. А готувати вона вміла і любила, хоча й страждала від цього — колись носила 42-й розмір, а тепер впевнено перейшла на 46-й. Тому вона почала приносити на роботу свої кулінарні шедеври: і колегам радість, і сама менше з’їсть.
Так, через пироги та борщі, Оля знайшла шлях до серця Олега. Простий, банальний, але дієвий — через шлунок. І незабаром їхні стосунки зацвіли: квіти, компліменти, довгі розмови по душі.
— Дивно, Олеже, — якось зізналася Оля. — Я тільки почала мріяти про любов, і ось з’являєшся ти. Такий… справжній. А я, каюся, спочатку думала, що в мене немає шансів. Особливо з цією Насткою, яка перед тобою майже не танцювала.
— Настя? — щиро здивувався Олег. — Та годі, про що ти? Таких, як вона, мільйон: ві— Нарешті знайшовся той, хто любить і мене, і моїх хвостиків, — усміхнулася Оля, гладячи Вуглика і Булочку.
