Тест на спорідненість не пройдений
Олена нервово розмішувала молоко у дитячій каші, поки Іван намагався з кубиків збудувати «найвищий у світі ліфт». За столом помітно покашлювала свекруха Світлана Павлівна сірі очі, гостра на язик, у халаті з вишитими півнями.
Дивись, брови у нього знову немов вищипані, пробурчала вона, розглядаючи онука, жодної нашої риси! Хоча б вушка батькові дісталися.
Мам, подивися на мене, я ж теж не копія Данила, усміхнулася Олена, відставляючи мисочку. Гени штука підступна.
Підступна не підступна, а дивна, відмахнулася свекруха і пішла на кухню за другим чайником.
Олена глибоко зітхнула: «Терпимо. До суботи чотири дні». У суботу у Світлани Павлівни ювілей шістдесят років. Олена придумала свято-примирення: ресторан «Калиновий гай», оркестр ретро-джазу, торт з фонтанами і головне! путівка у карпатський санаторій «Сосновий берег» на три тижні. «Відпочине і перестане вимагати схожості», мріяла невістка.
Ввечері Олена перевіряла кошторис, коли Данило заглянув у кабінет:
Я замовив мамі альбом зі старими фото, до суботи надрукують.
Чудово! Тільки тримай в таємниці, нехай розчулиться.
Слухай, не беріть її слів до серця, попросив він, вона добра, просто язик як бритва.
Я знаю. Але якщо вона ще раз про «не схожий» я вибухну.
Данило поцілував Олену у маківку і пішов перевіряти уроки сина.
Ранок четверга приніс курєра. Дівчина у жовтій куртці подала Олені коробку без позначок.
Вам. Підпис тут.
Олена взяла посилку і поклала її у вітальні серед інших подарунків: шовкової хустки у коробочці, пакетика з медом із букових лісів, конверта з путівкою. Упаковку залишила на пятницю сюрприз мав бути ідеальним.
Суботній полудень сяяв березневим сонцем. У холі «Калинового гаю» пахло півоніями та карамеллю. Світлана Павлівна увійшла, жартівливо тримаючи сина за лікоть:
Оце так розмах! Не дарма, виходить, працювала сорок років.
Лише для вас, вклонилася Олена і підморгнула офіціанту, щоб несли шампанське.
Гості розсілися, загравав саксофон. Ліхтарики на стінах мерехтіли золотим світлом, розвіюючи останні скептичні усмішки на обличчі свекрухи. Олена ловила кожен її зітхання: «схоже, задоволена».
У розпалі вечора на сцену винесли багаторівневий торт, фонтан іскор сичав, як ракета, зал плескав. Олена, тремтячими пальцями перегортаючи папірець, оголосила:
А тепер головний подарунок! передала Світлані Павлівні конверт з путівкою. Три тижні тиші, масажів і соляних печер!
Свекруха ахнула:
Та ви що, зовсім! Я ж не хвора.
Відпочивають не лише хворі, обурився Данило, обіймаючи матір.
Іван, що стояв біля квітів, раптом дістав маленький сріблястий конверт із написом «GENETIX | персонально».
Мам, це теж подарунок? подав він Олені.
Не наш, прошепотіла вона, прочитавши логотип. Поклади назад.
Але Світлана Павлівна спритАле Світлана Павлівна вже ловила конверт, розкрила його й застигла, дивлячись на цифри, а потім згорнула папірці й прошепотіла: “Ніколи не думала, що правда колотами боляче…”
