Аліна була на вершині блаженства. Нарешті її коханий Влад зробив пропозицію — просто, щиро, без зайвих пафосних слів, з тою самою ніжною теплотою в голосі, від якої у дівчини перехопило подих. Вона, звісно, погодилася — і вже через кілька днів почалися клопоти: списки гостей, примірки сукні, обговорення меню. Все було, як у казці.
— Алінко, гадаю, тобі пора познайомитися з моїми батьками, — одного разу сказав Влад. — Мама запрошує нас на вечерю в суботу.
— Давно вже треба, — засміялася Аліна і поцілувала його в щоку.
У суботу під вечір вони приїхали до батьків Влада. Аліна з хвилюванням відчинила двері будинку — і завмерла. У кріслі сидів батько Влада — чоловік з суворим поглядом і втомленими руками. Він підняв очі й… обличчя його різко змінилося. Аліна відчула, як під ногами розступається підлога.
Ця людина була ворогом її родини.
Коли Аліні було лише одинадцять, трагедія розбила її дитинство. Батьки її найкращого друга Сашка загинули в аварії, повертаючись на мотоциклі з міста. Це був жахливий день. Мати Аліни — Олена — ридала на ґанку, а батько, Роман, лише мовчазно стискав губи. Він завжди недолюблював батька Сашка — Василя, свого колишнього суперника ще зі шкільних років. Колись вони обоє закохалися в одну дівчину — Марію. Вона обрала іншого, а Роман запам’ятав це на все життя.
Після смерті батьків Сашко тимчасово поселився у них, але Роман був незадоволений. Він навіть відвідав інтернат і наполіг, щоб хлопця забрали. Тоді він сказав Олені:
— Я не хочу, щоб моя донька товаришувала з сином цієї людини.
Він навіть заборонив хлопцю телефонувати Аліні. А через місяць родина переїхала в інше місто.
Зв’язок обірвався.
Минуло чотирнадцять років. Аліна закінчила університет, влаштувалася в велику торгову компанію. Колектив був молодим, але холодним. Дівчину зустріли без особливого ентузіазму — хто заздрив її красі, хто вважав, що вона не втримається. Перший робочий день видався вічністю.
На четвертий день, направляючись до кабінету з документами, вона зіткнулася з молодим чоловіком у коридорі. Їхні папери розсипалися, вони одночасно нахилилися — і Аліна застигла. Серце вдарилося об ребра.
— Сашку? — видихнула вона.
Він підняв очі. І миттєво впізнав її.
— Аліно… Боже, невже це ти?
Вони обнялися прямо в коридорі, не помічаючи здивованих поглядів колег.
Після роботи Сашко чекав її біля входу. Вони пішли в кав’ярню і говорили годинами. Він розповів, що його усиновили, що працює в цій же компанії. Аліна запросила його до себе — познайомити з батьками. Мати була рада, але батько… Роман навіть не намагався приховати холод. Він різко спитав:
— Ким ти, кажеш, працюєш?
— Кур’єром, — відповів Сашко, не кВони стояли там, на порозі минулого, і лише тихий шепіт душі нагадував, що найсильніші стіни будує саме страх.
