Невидимі ланцюги долі

Однажди на другому курсі університету Денис зако́хався в гарненьку бiля́вку Мар’яну, яка вчилася в паралельній групі. Її ніжний рум’янець на щічках та теплий погляд великих сірих очей не давали йому спокою. Та на одній із студентських вечіринок вони нарешті познайомилися ближче, і він запросив її потанцювати.

“Як же гарно ти танцюєш”, зробив він комплімент Мар’яні, а вона сміялася на всю залю.

“Та що там складного? Рухайся швидше і все”, відповіла вона, посміхаючись, і танцювала з задоволенням.

Після того вечора вони почали зустрічатися. Їхній па́лкий роман завершився весіллям. Жили вони в гуртожитку, обидва були студентами, але якось домовлялися їм навіть виділили спільну кімнату. А незабаром у цій кімнаті з’явилася дитяча ліжечко. Мар’яна чекала дитину.

“Ден, як ми з тобою вчитимемося, коли народиться наш син? Одна кімнатка Можливо, мені варто взяти академвідпустку? Шкода, тоді ти закінчиш інститут раніше за мене”.

“Мар’яночко, нащо заздалегідь переживати? Ось народиться наш хлопчик, тоді й думатимемо. Ми ж не перші й не останні в такій ситуації. Діти ж у інших студентів теж є, і якось вони справляються. Ось Віталій із моєї групи взагалі двійнятків виховує і не кидає навчання”, казав Денис.

Настав час, і Мар’яна народила чудового хлопчика Івасика. Денис із нею не могли нарадуватися: у їхній родині з’явився новий маленький чоловічок. Спочатку, біснувалося, але їм пощастило: чи то Івасик був свідомою дитиною, чи просто спокійним від прийродження, але він давав молодим батькам висипатися й не нервував їх зайвий раз.

Вони ходили на пари по черзі, готувалися до іспитів. Мар’яна без академвідпустки якось впоралася. Коли хлопчик хворів, її мати приїжджала із сусіднього села й допомагала доглядала за онуком, давала ліки.

“Мар’яно, може, забереш Івасика до нас у село?”, пропонувала мати, але вони відмовлялися.

“Ні, мамо, якось переб’ємося. Якщо що, поклика́ємо тебе знову”.

Так і закінчили університет Денис із Мар’яною, і здавалося, що всі труднощі мали б лише змінити їхній шлюб, але виявилося інакше. Бабуся заповіла Мар’яні квартиру, вони вже працювали й жили в ній. Івасик ходив у дитсадок.

Коли почалися незгоди в їхній сім’ї, Денис навіть не міг зрозуміти причини. Мар’яна змінилася, стала холодною. Вони вже не розуміли один одного. Денис замислювався:

“Чи справді ми любили один одного, коли одружилися? Чи просто прийняли симпатію за кохання? А може, просто тримаємося разом заради сина? Я дуже хочу зберегти сім’ю, хоча б заради Івасика. Але зараз нас із жінкою пов’язує лише любов’ до сина й відповідальність за нього”.

Що думала Мар’яна, він не знав. Вона просто закохалася в іншого настільки, що готова бу

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Невидимі ланцюги долі
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.