**Щоденниковий запис**
Не можу повірити, як дитина може зрадити власну матір. Одного ранку я вийшла у двір і побачила в сусідки літню жінку. Вона сиділа, згорбившись, під навісом на лавці, і, здавалося, дрімала на свіжому повітрі.
Мене це здивувало, адже сусідка не мала родичів. Вона й чоловік не мали дітей, а він помер рік тому після довгої хвороби. Звісно, вона сумувала та нудьгувала сама. Оповита самотністю на старості літ, але ще не настільки стара, щоби впадати у відчай. Просто мусила змиритися.
Я зайшла до сусідки, щоб дізнатися про цю жінку. Літня пані була ввічливою, але говорила мало. Сусідка пошепки розповіла, що вона засмучена – син зрікся пані Галі, тому краще її не турбувати.
Все життя вона працювала у філармонії. Її чоловік – професор, викладач університету. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати сім’ю. Тому мовчала, уникаючи скандалів.
Її єдиний син і робота займали весь її час. Ще вона давала уроки музики вдома.
Син виріс, закінчив навчання й одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. Тоді чоловік вирішив піти до іншої, але розлучатися не став.
––––––––––
Син з дружиною працювали, розвивали бізнес, тому рідко навідувалися. Але залишали онуку. Старість настала раптово. Настав момент, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Порівняно з молодою жінкою вона здавалася йому старою, і йому це жахливо не подобалося. Йому було важко поряд із нею. Він і далі сподівався знайти когось молодшого.
Тим часом син уже мав власний будинок – великий і просторий. Батько став просити, щоб той забрав матір до себе. Син не заперечував. Його донька також обожнювала бабусю. Але дружина…
Вона була проти, щоб якась старуха жила в їхньому домі. Спочатку син накричав на дружину – адже то його мати! – і вирішив, що вона житиме з ними.
«Гаразд, – сказала дружина. – Нехай батько перепише квартиру на онуку. А вдруг він знайде собі іншу, і ми не отримаємо його житла?»
Щоб вгамувати дружину, син поговорив із батьком, і той обіцяв оформити квартиру на онуку.
Пані Галя мусила переїхати до сина. Взагалі-то, непогано – свіже повітря, природа, родина. Її чоловік не шкодував довго – незабаром знайшов собі нову коханку. Але з розлученням не поспішав.
Дружина все одно нарікала й жахливо поводилася зі свекрухою. Сиділа вдома й постійно принижувала стару: кричала, піднімала руку. Мати нічого не казала синові. Онука почала наслідувати матір. Після такого ставлення пані Галя впала в істерику й вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син зателефонував батькові, але той рішуче відмовився прийняти матір – він уже жив з іншою. Донька й дружина наполягали, щоб бабуся жила деінде. Він вирішив відвезти її до будинку для літніх.
Моя сусідка дізналася про це. Виявилося, що вона давно знала пані Галю. Їй стало шкода стару, тому вона влаштувала, щоб син привіз матір до неї. Він пообіцяв регулярно давати гроші й просив дзвонити.
––––––––––
Він привіз матір. Йому сподобалися умови. Пообіцяв навідуватися якнайчастіше. Що ж, побачимо. Так буває, коли хтось бере на себе чужих рідних, які не потрібні власній родині. Куди ще могла піти старушка?
Життя – як бумеранг: що віддаси, те й повернеться. Про батьків треба дбати.
Будьте добрішими, людянішими й ніжнішими до близьких.
