Оксана поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумочці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони давно мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі й без клопотів. Не стояти біля плити, а відпочивати, купатися в басейні. Відчути себе в казці.
Але щось завжди заважало. То грошей не вистачало — збирали на перший взнос за квартиру. То просто у метушні забували заздалегідь купити квитки, забронювати готель…
Тепер у них була своя оселя. Платити за неї залишилося зовсім трохи. Час подумати про дитину. І якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити мрію. Тож Оксана вирішила зробити чоловікові подарунок на Новий рік.
Звісно, свекруха неодмінно скаже, що Оксана витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нема чого. А як же вони з батьком? Чому з ними не порадилася? Почнуться образи, претензії. Словом, їй дістанеться. Свекруха й так її недолюблює, а тепер навіть страшно уявити, що почнеться. Та нічого, не вб’є ж. Якось переживе. Зате як вона здивує Дмитра! Яке свято влаштує!
А якби порадилася — свекруха б одразу влаштувала скандал, і жодного сюрпризу б не вийшло. Та й навряд чи вони поїхали б на море. Те, що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом знайдуться інші плани, Оксані навіть на думку не спадало. Дмитро завжди казав, що не розуміє, навіщо всю ніч об’їдатися салатами перед телевізором. Він любив компанії й веселощі.
Досі конверт із квитками лежав у шухляді її робочого столу. Сьогодні вона вирішила принести його додому й подарувати чоловікові. Літати до мрії мали через два дні.
Повернувшись додому, Оксана поклала конверт під ялинку так, щоб Дмитро одразу його побачив. Переодяглася й почала готовити вечерю, прислухаючись, чи не відчиниться двері. То й озиралася на годинник.
О пів на десяту вона вже почала хвилюватися. На плівці давно остигла сковорода з вечерею, а Дмитра все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон чоловік чомусь вимкнув. Оксана метушилася по квартирі, то й озиралася у вікно — чи не заїде машина Дмитра. В голову лізли тривожні думки, кожна страшніша за попередню. Вона знову і знову набирала його номер, але кожного разу автомат повідомляв беземоційним жіночим голосом, що телефон вимкнений або поза зоною покриття.
Оксана прогоняла від себе погані думки, переконувала себе, що Дмитро зустрівся з друзями і загубився. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?
Вона навіть кілька разів виглядала у двері. Одного разу батько добре випив з товаришами. Ті привели його додому, але, знаючи мамин суворий норов, не наважилися показуватись їй на очі. Посадили батька біля дверей, притуливши до стіни, й пішли. Добре, що сусід повертався пізно — побачив сплячого на сходах і подзвонив у квартиру.
Біля дверей нікого не було, на сходах не чулося кроків. Про квитки й свій сюрприз Оксана вже й забула — лише б нічого не трапилося з Дмитром.
Спати йти вона й не думала. Сіла на диван, підібравши ноги, й приготувалася чекати всю ніч. Бойкий дзвінок телефону пролунав у нічній тиші, як постріл. Оксана здригнулася, схопила телефон, несподівано схопилася з місця.
– Дмитре, ти де? Що трапилося? – скрикнула вона в трубку.
– Нічого не трапилося, – відповів чужій жіночий голос, наче в’язкий мед. Від несподіванки Оксана відвела телефон від вуха, подивилася на екран – дзвонили з номера Дмитра. – Спить твій Дмитро. Як маля спить, – промовив солодкий, м’який голос.
– Де спить? Чому? Хто це? – запитала Оксана, уже знаючи, яку відповідь почує.
Коли вона розповіла подрузі, що готує чоловікові новорічний сюрприз, та посміхнулася й розповіла історію із сестрою. Та подарувала чоловікові абонемент до басейну з сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, далі навалилася робота – стало не до басейну.
Сестра вирішила сходити сама. Прийшла, перерила всю сумку – клубної карти не було. Вона завжди носила її із собою. Дівчина на ресепшені сказала, що півгодини тому картку зареєстрували у комп’ютері. Тут сестрі все стало зрозуміло – хто й навіщо її взяв. Через півгодини вона побачила вихідСестра побачила свого чоловіка, що виходив із роздягальні під ручку з незнайомкою, і вся її віра в щасливе майбутнє розлетілася, як новорічні іграшки на падаючій ялинці.
