Переливаю свій щоденник. «Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла! Всьо, подаю на розлучення!
Зустрівся із колишньою через тридцять років, у продуктовому, біля каси. Викладаю свій кефір з шинкою
У старі часи, коли в Києві ще було тихо, а по Дніпру пливли човни, жила собі жінка на ім’
ГРІХ З ГОРІХОМ, ЯДРО З ВІДРОМ —Ну як можна в такому віці горіти молодими пристрастями? Йому сорок шість!
— Забирайся від мене! Я жінкувати на тобі ніколи не обіцяв! Та й відкуди мені знати, чий це хлопчисько?
Викинувши коханку з машини, Коваль ніжно простився з нею та рушив додому. Біля під’їзду він на мить завмер
Колись давно чулася розмова, яка перевернула долю… — Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла!
— Відчепись від мене! Я жодного разу не обіцяв на тобі женитися! Та й взагалі, звідки я знаю, чий це дитина?
Зустрів свою колишню через 30 років у продуктовому магазині, біля каси. Викладаю свій кефір з шинкою
У столовій “Перлина” Марина вистояла довжелезну чергу з підносом у руках. Витягнувши шию