У подарунку з присмаком докору: як свекруха вирішила зіпсувати день народження
Оксана цілий день метушилася на кухні — адже сьогодні був її день народження. Усе мало бути якнайкращим: салати, закуски, гаряче. До вечора почали з’являтися гості: батьки, подруги й, звичайно, свекруха — Ганна Степанівна. Дівчата охоче взялися допомагати господарці — розкладали страви, ставили тарілки на стіл. Свято обіцяло бути теплим, сімейним. Але лише до того моменту, коли слово взяла свекруха.
— Люба моя невістко, — почала Ганна Степанівна з натягнутою посмішкою. — Вітаю тебе з днем народження! І на честь цієї урочистої події дарую тобі… — вона підійшла й подала Оксані конверт.
Оксана відкрила його з усмішкою, але, побачивши вміст, зблідла. Там був сертифікат на кулінарні курси.
— Дуже сподіваюся, що ти нарешті навчишся готувати, — з крижаним тоном промовила свекруха. — Щоб наступного року не було так соромно садити гостей за стіл.
Повітря застигло. Оксана завмерла на місці.
— Ви серйозно? Навіть у мій день народження ви не могли стриматися?
— Тихіше, — втрутився Богдан. — Сідай. Я поговорю з нею.
Він вивів матір на кухню. Що саме відбувалося за зачиненими дверима, ніхто не знав, але свекруха незабаром пішла — з тим самим сертифікатом. За столом повисла незручна тиша, але гості поступово розслабилися. Полилися тости за здоров’я, за любов, за терпіння.
Коли майже всі розійшлися, залишилися лише подруги. Настрій був уже не святковий.
— Оксанко, ти що, справді погано готуєш? — запитала Мар’яна.
— Та ні, я не шеф, але все їстівне. Свекруха просто вважає, що якщо не її син біля плити — значить, погано.
— А вона взагалі пробувала твою їжу? — здивувалася Соломія.
— Рідко. Зазвичай заздалегідь налаштовується, що буде не смачно.
Ось тоді й виник план. Оксана вирішила провести експеримент і довести, що справа не в кухні, а в упередженості.
З Богданом вони все обговорили й підготувалися. Він сам приготував страви, а Оксана «видала» їх за свої. Свекруху запросили в гості. Ганна Степанівна з’явилася в бойовому настрої, але була приємно здивована виглядом накритого столу: юшка, м’ясо, салати, закуски. Її ніби роззброїли.
— Що ж, — буркнула вона. — Сподіваюся, курси не даремно пройшли.
Вона почала їсти. Навіть похвалила — неохоче, але все ж.
— Курси допомогли. Звичайно, до рівня Богданчика тобі ще далеко, але гроші, скажімо, не навіть— Справжня правда, мамо, — прошепотів Богдан, коли двері за нею зачинилися, — їжа була Оксанина, просто ти ніколи не давала їй шансу.
