Сьогодні чоловік повернувся від мами, важко зітхнув і запропонував зробити нашій дворічній донечці тест на батьківство:
— Не для мене, для мами…
…За півроку до нашого весілля вона постійно твердила синові: не одружуйся на ній, вона тобі не пара! — розповідає тридцятирічна Оксана, її голос тремтить від образу. — Занадто гарна, буде гуляти! Ми тоді сміялися, жартували, що Андрію треба було обрати «крокодила», щоб точно не зрадила. Але зараз нам не до сміху. Зовсім не до сміху!
Оксана не вважає себе якоюсь надзвичайною красунею. Звичайна дівчина з передмістя Львова, доглядає за собою, як і багато інших. Стройна, охайна, одягається скромно, завжди була вимогливою у стосунках і поважала себе. Чому її свекруха, Ганна Іванівна, вирішила, що Оксана — вітрогонка та ненадійна, залишається загадкою. Але ця жінка перетворила життя невістки на пекло.
Вони з Андрієм одружені вже чотири роки, у них є дочка. Оксана у декреті, її дні — це нескінченний карусель приготування їжі, прибирання та пелюшок. Єдині, з ким вона спілкується, — це інші мами на дитячому майданчику. Але свекруха не заспокоюється. Вона підозрює Оксану у зрадах, стежить за нею, як детектив із дешевого серіалу.
— Вона завжди за мною шпигувала! — зітхає Оксана, очі наповнюються сльозами. — Дзвонила, перевіряла, приїжджала без попередження, намагалася контролювати кожен мій крок. Спочатку я намагалася ставитися до цього з гумором, розповідала Андрієві, ми посміхалися. Але це виснажує! Кілька разів я не витримувала, серйозно з нею сварилася. Вона замовкала ненадовго, а потім починала з новою силою.
Перший скандал стався через кілька місяців після весілля. Ганна Іванівна раптово з’явилася на роботі у Оксани. Без дзвінка, без причини. Хотіла перевірити: чи справді невістка там працює? А може, бреше чоловікові, що в офісі, а сама бігає по коханцях?
— Не знаю, як її взагалі впустили! — згадує Оксана, її голос тремтить від обурення. — У нас бізнес-центр, охорона на вході, гостей пускають лише за записом. Я мало не впала, коли секретарка привела її до мене: «До вас прийшли». Питаю: «Ганно Іванівно, що ви тут робите?» А вона: «Прийшла подивитися, де ти працюєш». І оглядається по сторонах! У нас відкритий офіс, всі за комп’ютерами, все на видноті. Не знаю, що б вона влаштувала, якби в мене був окремий кабінет!
Потім секретарка, Наталка, шепнула Оксані, що та дивна жінка засипала її питаннями. Скільки Оксана тут працює? Чи не запізнюється? З ким спілкується? Чи є у неї хтось у офісі? «Я сказала, що ви заміжня, у вас є чоловік!» — додала Наталка, здивовано примружившись. Оксана була в лютості. Повернувшись додому, вона вилила всю злість на Андрія: «Твоя мати переступила всі межі! Поговори з нею, це ненормально! Вона тільки під стіл мені не зазирала у пошуках коханця. Хоча, можливо, і зазирала!»
Андрій, здається, серйозно поговорив з матір’ю. Десь на час затихло. Ганна Іванівна дзвонила лише ввечері, питала, як справи, передавала домашні пиріжки. Оксана почала сподіватися, що буря минула. Та помилилася.
Наступний інцидент стався, коли Оксана була вагітна, але ще працювала. Захворівши, вона взяла лікарняний, спала вдома з вимкненим телефоном, як раптом її розбудив шалені стуки у двері та безперервний дзвінок. «Я схопилася, подумала — пожежа чи евакуація! — згадує вона. — Подивилася у вічок — свекруха! З перекривленим обличчям вдаряє у двері ногою і давить на дзвінок. Я злякалася відчиняти, подзвонила Андрієві: «Кидай усе, приїжджай, я не розумію, що відбувається!» Він примчав через двадцять хвилин. А вона весь цей час стояла під дверима і чекала мене!»
Вони з Андрієм накричали на Ганну Іванівну. Оксана погрожувала викликати поліцію, якщо це повториться. «Триматимеш її подалі від мене!» — вимагала вона від чоловіка. І знову настало затишшя.
Оксана народила доньку, але свекруха навіть не глянула на онуку. Пізніше стало зрозуміло чому. Вона не вірила, що це її онука. «Авжеж, я ж гуляю де завгодно, звідки у мене дитина від Андрія?» — гірко посміхається Оксана. Причина? У родині чоловіка народжувалися лише хлопчики. Дівчинка, за логікою Ганни Іванівни, — доказ зради. «Я не слухала цей бред, — каже Оксана. — З нею не спілкуюся. Андрій якось контактує, раз на місяць їздить до неї, але без нас. Можливо, це й на краще. Я б ніколи не довірила їй доньку.»
Але найгірше було попереду. Одного разу Андрій повернувся від матері, важко зітхнув, завагався і раптом запропонував зробити дворічній донечОксана подивилася на нього з болем у серці і проговорила: “Якщо ти дійсно любиш нас, то захистиш свою сім’ю від цього божевілля раз і назавжди”.
