– Сергію, не запізнюйся сьогодні, прошу, – сказала Марія чоловікові, помішуючи борщ на плиті у їхній квартирі у Львові. – Наша Оленка хоче познайомити нас з Олегом, своїм хлопцем!
Сергій важко зітхнув. Його дівчинка виросла, вже має нареченого. Як швидко летить час! Олег виявився харизматичним: розумний, начитаний, з щирою посмішкою. Сергію він сподобався, Марія теж була задоволена. Оленка сяяла від щастя – все пройшло ідеально. Але одного разу, блукаючи по торговому центру у пошуках подарунка для Марії, Сергій почув голос, від якого у нього завмерло серце.
Сергій два роки жив подвійним життям. З Тетяною він познайомився випадково, коли вона трохи подряпала його авто на парковці.
Подряпина була дрібницею, але Тетяна так щиро вибачалася, що запросила його до кафе неподалік.
Сергій погодився. У цій тендітній, жвавій жінці було щось привабливе. Вона виявилася самотньою, веселою, з іскоркою в очах. Розмога затягнулася.
Вони почали зустрічатися в неї вдома. Сергій одразу зізнався, що одружений. Тані це не завадило – вона закохалася в цього статного, впевненого чоловіка.
З Марією він був одружений сім років. Вона була теплою, турботливою, їхній дім у Львові – затишним куточком. Обидва гарно заробляли, але відсутність дітей затьмарювала їхнє життя. Лікарі розводили руками: все гаразд, але дива не траплялося.
Сергій не збирався йти з сім’ї – його все влаштовувало. З Тетяною він бачився, коли дозволяв графік, намагаючись не обділяти Марію увагою. Можливо, так він заглушав провину?
– Сергію, я вагітна, – оголосила Тетяна на одній із зустрічей. – Час вибирати: або ми, або твоя дружина. Я втомилася від невизначеності.
Сергій розгубився. Вони завжди запобігали, і він був спокійний. Діти на стороні не входили в його плани. Але щось пішло не так.
– Як це сталося? – вимовив він. – Ми ж були обережні.
– Це не залізна гарантія, – знизала плечима Тетяна.
– Я хочу дітей, – сказав він. – Але не був готовий до такого. Дай мені час подумати.
Дорогою додому він вирішив: треба розповісти все Марії та подати на розлучення. Честність – єдиний шлях. Не можна жити з дружиною, знаючи, що десь росте його дитина. Ховатися і брехати вже не було сил.
Сергій увійшов у квартиру з твердим наміром. Але Марія зустріла його з сяючими очима.
– Сердю, чого застиг? – скрикнула вона. – Я була у лікаря. У нас буде дитина! Нарешті! Я така щаслива, ти не уявляєш!
Її радість була справжньою. Сергій не бачив її такою вже давно.
– Серйозно? Це… неймовірно, – видихнув він, приховуючи збентеження.
Він не брехав – новина його приголомшила. Дві вагітності за один день? Як сказати Марії про Тетяну? Чому все так невчасно?
Вранці, прокинувшись, Сергій зрозумів: він заВін залишається з Марією, але в його душі більше не буде спокою.
