**Таємниця, яка розірвала сім’ю**
В затишному містечку над рікою, де ввечері запалюються ліхтарі, Соломія прибирала на кухні. Аромат свіжоспеченого пирога ще витав у повітрі, коли раптом задзвонив телефон. На екрані з’явилося ім’я подруги Оксани, з якою Соломія не спілкувалася роками.
— Оксанко, привіт! Як же я рада! — скрикнула Соломія, витираючи руки об фартух.
Після обміну привітностями Оксана несподівано запитала:
— Соню, ти з Богданом розлучилася?
— Ні! Звідки тобі це? — здивувалася Соломія, серце болісно стиснулося.
— Дивно, тоді як пояснити це? — у голосі Оксани пролунав тривожний підтекст.
За мить на телефон Соломії прийшло повідомлення з фото. Вона відкрила його, глянула на знімок і завмерла, наче світ розвалився навколо.
—
— Трясця, як же все набридло! — увірвався в квартиру Богдан, кинувши ключі на комод у передпокої.
— Бодю, що сталося? — здивувалася Соломія. Вона завжди поверталася з роботи раніше за чоловіка, встигаючи прибрати та приготувати вечерю.
— Що, що?! Все! — гаркнув він, зриваючи куртку. — Ця робота, рутина, побут! Ні просвіту, ні життя! Соню, давай вирвемося кудись, відпочинемо. Хоч на озеро, хоч у санаторій. Я на межі!
— Але ж треба взяти відпустку, — замислилася Соломія. — Ми ж твоєму батькові обіцяли допомогти з дачею…
— До біса дачу! — перебив Богдан. — Вона нікуди не втече за тиждень, а от я ось-ось трісну від усього цього! Тобі що важливіше — город чи я?
— Звісно, ти, — тихо відповіла Соломія, бачачи, наскільки чоловік серйозний. — Я поговорю на роботі, мені не відмовлять. Два роки без відпустки.
— Значить, купую квитки? — оживився Богдан, потираючи руки.
— Купуй, — кивнула Соломія. Їй і самої давно хотілося вирватися з коловороту справ: то випускний сина, то його вступ до університету в іншому місті, то потік від сусідів зверху, через який довелося робити ремонт. Сили були на межі.
— Вирішено, — оголосив Богдан. — На озеро дорого, їдемо в санаторій. Там природа, озеро поруч, і по кишені не вдарить.
Соломія не заперечувала. Вона рідко сперечалася з чоловіком. Навіть коли після потопу Богдан купив дешеві шпалери замість тих, що їй подобалися, чи коли відмовив її від хорошої роботи, заявивши:
— Це ж через усе місто їздити! Закинеш будинок. І що, що зарплата гарна? Я, що, мало заробляю? Ось, у сусідньому магазині потрібні касири. І близько, і продукти під боком.
Соломія поступилася. Робота в магазині їй не подобБогдан зник надовго, а коли повернувся, дізнався, що Соломія знайшла нову роботу, син вступив до університету, а батько переписав усю нерухомість на онука, і тепер у нього не залишилося ні сім’ї, ні дому.
