**Щастя доньки дорожче**
Оксана Степанівна живе сама й постійно скаржиться сусідам на невдячну доньку та онуку, які кинули її на поталу долі.
Я їм присвятила все життя, а вони, найближчі жорстокі серця, не оцінили цього й залишили одну.
Оксана Степанівна ще кріпка на віку, але нарікає на своїх, не згадуючи, що донька Марія щомісяця дає їй гроші, а онучка Соломія не раз пробувала миритися тільки бабуня ставила умову: розлучися з чоловіком. Тоді й помиримося. Соломія щохвилини зітхала й ішла геть.
У неї тепер своя родина вона одружилася з Дмитром. Обидва закінчили університет, мають роботу. Живуть поки що у його матері, але мріють про власну оселю, тим паче, що скоро очікуватимуть дитину.
Історія їхнього весілля окрема драма. Скільки довелося витерпіти від Оксани Степанівни!
Одного вечора Соломія прибігла додому й радісно сповістила:
Мамо, бабусю, ми з Дмитром вирішили одружитись! Їй було девятнадцять, все життя попереду, серце билося від щастя.
Бабця підвела на неї пильні очі, ніби не дочула. Мати Марія опустила голову й мовчала. Соломія не розуміла чому вони не радіють?
Мамо, бабусю, ви чого? Я ж виходжу заміж!
Не бути цьому, різко відрізала Оксана Степанівна.
Як це? Онучка збентежилася. Я думала, ви будете щасливі.
Ти, мабуть, вагітна? жорстко спитала бабуся.
Та ні! Хіба якщо дівчина виходить заміж, то обовязково в положенні?
Марія мовчала, уникаючи погляду доньки.
Ну й добре. Тоді забудь про це весілля поки не закінчиш навчання. Ідіть снідати.
Я не хочу, ми з Дмитром уже поїли, Соломія була вражена. Вона сподівалася на підтримку.
Мамо, чого мовчиш?
Марія здригнулася, глянула на доньку, потім несміливо на матір.
Соломійко, бабуся права. Занадто рано. Закінчи навчання, а там побачимо.
Мамо, мені байдуже, що модно. Ми любимо одне одного і одружимося. А навчання не кину.
Бабця не витримала й зірвалася на дочку:
Ось тобі й наслідки! Яблуко від яблуні недалеко падає. Донька твоя виходить за такого ж голодранця, як і ти колись. Добре, що я вчасно тебе зупинила
Соломія нічого не розуміла. Вона не знала батька, ніколи його не бачила.
Бабусю, мама теж збиралася заміж? За мого батька?
А за кого ж? знизнула плечима Оксана Степанівна. Такий самий студент-голодрабець. Так, я заборонила.
Він не голодрабець, у нього тепер бізнес, тихо промовила Марія.
Ти з ним спілкуєшся?! очі бабці блиснули люттю.
Так. Він знайшов мене в мережі. Але живе в іншому місті.
Соломія була в шоці.
Мамо, ви казали, що він вас кинув, дізнавшись про вагітність!
Марія зітхнула.
Я й сама вірила, що він мене покине. Але твоя бабуся просто не дозволила нам бути разом. Вона поставила умову: або він, або я.
Онучка глянула на бабцю.
Ні, бабусю. Я не буду повторювати маминих помилок. Я вийду за Дмитра. І твоїм заборонам кінець.
Марія раптом підвела голову, очі їй засвітилися.
Соломійко, виходь заміж. Будь щаслива. Це твоє життя, а не бабчине.
Оксана Степанівна заревіла:
Що за дурниці?
Я вчу її бути щасливою. Ти мені зруйнувала життя але онуці я цього не дозволю.
Соломія вийшла за Дмитра. Бабуся на весіллі не зявилася.
Марія раділа за доньку, а потім здивувала її новиною:
Твій батько зробив мені пропозицію. Він запрошує мене до свого міста.
Їдь, мамо! Не гаяй час!
Батько Соломії, нарешті, познайомився з нею, допоміг зібрати на квартиру. Марія почала нове життя.
А Оксана Степанівна залишилася одна. І зрозуміла: щастя дітей найважливіше. Тільки пізно.
