Нарешті в Тараса та Соломії зявилась власна квартира. Купили, здійснили давню мрію, вже й доньці майже пять, а вони все кочували з оренди на оренду.
Тарасе, яка ж я щаслива, прокинувшись першого ранку у своїй хаті, промовила Соломія та притулилась до чоловіка. Сніть мені, що це сон, але ні це наша домівка!
Я теж радий, відповів він спокійніше. Він завжди був стриманіший за свою емоційну дружину.
Ця врівноваженість не раз рятувала їхній шлюб, адже Соломія запалювалась, як полумя, а Тарас ненавязливо гасив її запал. Так вони й тримались на любові, звісно, та й на цьому балансі.
Та воно так, відповів чоловік, але ще ремонт пережити треба. Квартира у такому стані, що…
Так, згодна, але чого перейматись? Зробимо ремонт і житимемо щасливо. Хіба що гроші потрібні, а ми вже всі вклали в саму оселю, міркувала Соломія.
Слухай, може візьмемо кредит? На квартиру взяли без нього, а от на ремонт треба. І сума, гадаю, оглянув він спальню, неабияка.
Знову кредит? За авто щойно розрахувались, насупилась вона. Але де ще гроші взяти? Батьків ми вже обдерли на купівлю. Прийдеться самому викручуватись. Гаразд, Тарасе, візьмемо.
Візьмемо, зробимо ремонт і вільні. Тоді й у відпустку зможемо вирватись, мріяв чоловік, а дружина підтримувала.
Так і вирішили: кредит на ремонт. Хата давно не бачила оновлення, а Соломія завжди уявляла:
Коли в мене зявиться своя оселя, я точно знатиму, як її облаштувати.
І ось диво сталося. Та все виявилось складнішим, ніж вона уявляла. Вже й кредит узявши, вони розглядали простір: трикімнатна, функціональна, якщо правильно все зробити. Найголовніше велика кухня. Як і мріяла Соломія: щоб не товктись, не заважати один одному.
У доньки власна кімната. Радість: тепер є куди скласти гори іграшок та розсадити ляльок.
Ідеї у Соломії були, але їхнє втілення нагадувало більше революцію, ніж ремонт. Все треба переробляти. Мрії розбивались об дрібниці: двері не там, труби випирають.
Тарасе, ти знаєш, скільки бере дизайнер?
Чимало, жінко. Дуже чимало. Не по нашому гаманцю, спокійно відповів він.
Вечорами сиділи на підлозі, вибирали кольори. Зупинились на бежевому затишному, теплому. На суботу запланували поїздку до «Епіцентру» за матеріалами.
Але в пятницю Тарас прийшов із роботи зраділий.
Соломіє, сьогодні з пацанами обговорювали ремонт. Ти не повіриш, але Дмитро запропонував знайому дизайнерку. Круту. Навіть нашому директору проєктувала.
Та ти ж сам казав не по карману, охолодила його дружина.
Ось саме що по карману! Дмитро каже, якщо через нього, то вона знизить ціну. У підсумку сто тисяч гривень.
Щооо? Сто тисяч?! За те, щоб вона сказала, куди що поставити? спалахує Соломія.
Тихіше! Зате буде ідеальна оселя з авторським дизайном, заспокоював Тарас. Хочеш жити гарно треба вкладати. Подумай. Якщо що подзвоню Дмитру.
Спокуса була велика, тому Соломія згодом погодилась. Вже наступного дня до них прийшла дизайнерка Ганна.
Та-а-ак, квартирка невеличка, розгулятись не дуже, оглядаючись, промовила вона.
У мене вже є ідеї, несміливо вступила Соломія. Ось тут хочу шафу поставити.
Ні, це не місце для шафи, відрізала Ганна. Я зараз усе вирішу.
Вона ходила, міркувала, а подружжя слідувало за нею. Потім запропонувала своє: ламінат замінити на кахелю, додати металу. Стильно. Але ламінат залишили Соломія любила по ньому ходити.
Цю люстру треба прибрати. Не вписується, рішуче заявила Ганна.
Соломія вже відчувала, як втрачає контроль над власним гніздом. Чоловік тиснув їй руку, натякаючи: мовчи.
Вона хоче зробити з нашої хати техно-бункер, прошепотіла Соломія.
Але ж вона професіонал, їй видніше.
Вона мовчала, не хотіла сварки. Але в голові крутилось:
Головне під час ремонту не розлучитись.
Наступного дня Ганна прийшла з кресленнями.
Бежевий це вже неактуально. Буде синьо-сталевий з блідо-сірим. Техно-стиль. Гармонія. Ну і ламінат, звісно, треба б поміняти…
Соломія була проти. Холодні кольори? Це ж не казарма! Вона висказала думку, але Ганна наче й не почула. Після її відходу Соломія накинулась на чоловіка.
Ти що, з глузду зїхав?! Це ж наша домівка, а не виставковий зал! Мені не потрібно техно, мені потрібен затишок!
Та вона ж профі! знову вставив Тарас.
Що ти заладив «профі»?! Якщо мені не подобається, чого я маю це терпіти?
Вони посварились. Три дні не розмовляли. Ремонт зупинився робітники отримували протилежні вказівки.
Соломія не витримала першою:
Я
