Щоденниковий запис
Мій чоловік живе зі своєю «хворою» матір’ю вже півроку і не збирається повертатися додому. Він докоряє мені, що я не хочу його зрозуміти.
Якось він затримувався у неї на три тижні, але зараз це вже занадто. Він каже, що я повинна якось допомогти, але як? Його мати просто імітує хворобу, щоб розірвати наш шлюб. Вона прив’язує сина до себе найпростішим способом — грає знесилену. Я вже жила з нею під одним дахом. Дякую, не хочу повторювати цю помилку.
Його мати дуже болісно сприйняла нашу з Тарасом заручини. Вона ніколи не приховувала, що проти нашого весілля. Не хотіла відкрито сваритися, адже хотіла, щоб син вважав її доброю матір’ю, але постійно намагалася мене провокувати та мала до мене претензії.
Я не піддавалася, тим більше ми рідко спілкувалися. У нас була своя оселя, де ми оселилися з Тарасом. Його мати, звісно, була незадоволена. Важко контролювати сина, який вже не завжди поряд, і ще важче — невістку, яка не має наміру догоджати.
Але вона знайшла інший спосіб. Вона не перша, хто до цього вдався. Суть проста — вдавати, що ти смертельно хворий і потребуєш постійного догляду.
Тарас, який ніколи раніше не стикався з такою маніпуляцією, став надто сприйнятливим і постійно сидів біля неї. «Бідна бабуся» мала стільки хвороб, що будь-яка клініка би боролася за такий «експонат». Високий тиск, низький тиск, біль у грудях, хрускіт у колінах, навіть непритомності. Мені знадобився час, щоб зрозуміти — вона бреше. Спочатку я гадала, що це через стрес — її «коханий синок» пішов до іншої жінки.
Коли теща вперше серйозно «захворіла», а Тарас жив у неї тиждень, я теж зібрала речі й поїхала допомагати. Думала, справді погано. Першого дня вона грала дуже переконливо. Але вже через два дні я помітила — всі симптоми зникають, коли Тарас виходить із хати. Відразу краще самопочуття, навіть весела. Але варто йому повернутися — і знову «погано».
Я поділилася спостереженнями з чоловіком, але він не повірив. Що й не дивно — вона добре грає. Я не стала чекати, забрала речі й поїхала додому. Тарас повернувся через кілька днів, сказав, що мати одужала. Мабуть, теща не втрималася від радощів, коли я пішла, і це стало її помилкою. Але через місяць вона знову почала вдавати.
Мене це бісить. Кожного разу, коли вона «погано почувається», чоловік збирається і їде до неї на невизначений термін. Вона «одужує», лише коли я пропоную викликати лікарАле цього разу я вже остаточно зрозуміла – якщо він обирає її, то хай залишається там назавжди.
