Дівчата, приходьте у суботу до мене, повеселимося від душі й посидимо за чаркою чаю, весело запросила Дарина своїх колег Іринку та Олену. Ті радісно кивнули й засміялися.
Добре, я захоплю пляшку гарного вина, обіцяла Іринка, бо добре тямилася у винах.
А я приготую щось смачненьке, додала Олена, адже всі знали, що вона майстер на кухні.
Дарино, а чому до тебе? Може, краще у кафе? запитала Іринка.
Та годі вам, у кафе ми й так часто буваємо. А вдома можна розкуситися і потанцювати, як хочеться, не озираючись, аби хтось погано не подумав.
Ти права, підтримала Олена. Удома справді вільніше.
Жінки, всі трохи за сорок, працювали в одному офісі й давно породилися. Їх обєднувала ще одна подробиця всі були самотні. Дарина розлучилася десять років тому. Іринка ніколи не була заміжньою, але мала доньку, яка вже жила своїм життям. Олена була одружена, але чоловік кинув її з трирічним сином.
З тих пір вона інколи зустрічалася з чоловіками. Дарина навіть збиралася вийти заміж, та її обранець раптом відїхав до Німеччини з іншою жінкою, нічого не пояснивши.
Ну і хай собі котиться ковбаскою по Хрещатику, відреагувала вона, хоч і засмутилася.
Іринка була гарна й жвава, часто міняла чоловіків, але так і не зробила серйозного кроку. Жила сама недалеко від роботи, їздила на авто тільки вона з подруг уміла керувати машиною.
Олена не вважалася красунею, але в ній була якась іскра, хоч Дарина й Іринка потай вважали її «сірою мишкою».
У пятницю жінки розійшлися по домівках, але Дарина нагадала:
Субота, як домовилися…
Авжеж! весело відгукнулася Іринка, а Олена мовчала.
Дарина накрила стіл, зранку прибралася й зайшла до супермаркету у сусідньому будинку. Купила улюблені медові пряники й дещо ще…
Іринка з Оленою прийшли разом, приїхавши на машині подруги. За столом вони безмежно сміялися, веселилися, пили вино хіба що Олена лише пригубила.
Що це ти? здивувалася Іринка. Чому не пєш?
Пробачте, дівчата… Сьогодні в мене побачення з Богданом, винувато сказала вона.
З Богданом?! скрикнули обидві.
Ну так. А що?
Та нічого… Просто ти нічого не розповідала, промовила Дарина.
Я й сама не знала, що буде далі… Вчора ввечері він подзвонив і запросив на зустріч.
То чого ж ти прийшла? Могла б подзвонити, додала Іринка.
Я сказала йому про наші посиденьки… і хотіла вас познайомити. Даринко, пробач, але я дала йому твою адресу. Він зайде за мною.
Ну що ж, познайомимось, хай подивимося, який там фрукт у тебе зявився, засміялася Дарина.
Вона їла пряники й дивилася на Олену, яка крутила волосся плойкою. Іринка теж мовчала.
Даринко, є лак для волосся? Я забула взяти свій.
Так, у ванній.
Дарина з Іринкою були певні, що роман Олени й Богдана не триватиме довго. Вона завжди так закохувалася й швидко розчаровувалася, а чоловіки їй траплялися легковажні.
Дівчата, як зачіска? Хвилююся…
Нормально, відповіли вони. Та чого ти так хвилюєшся? додала Іринка. Ніби там якийсь красенВона подивилася на Богдана, який стояв на порозі з квітами, і зрозуміла, що нарешті хтось побачив у її подрузі те, що вони з Іринкою не помічали роками справжнє кохання.
